Розділ 37

❤️💍✨
Ранок весілля почався з тиші, наповненої світлом. Сонце м’яко ковзало по підлозі квартири, заглядало у вікна, ніби хотіло переконатися, що цей день справді настане. Еллі прокинулася раніше за всіх — серце билося швидше, ніж зазвичай, але то було не хвилювання… то було щастя.
Сесілія вже крутилася на кухні з кавою.
— Наречена не спить? — усміхнулася вона.
— Я боюся, що якщо засну ще раз — прокинуся вже дружиною, — Еллі засміялася, притискаючи чашку до долонь.
У кімнаті поступово з’являлися деталі: сукня, акуратно розкладена на ліжку, туфлі, прикраси, ніжний букет із білих і кремових квітів. Усе було простим і водночас ідеальним — як і їхнє кохання.
Під час підготовки в квартирі панував сміх. Сесілія допомагала Еллі з зачіскою, час від часу зупиняючись, щоб сказати:
— Ти усвідомлюєш, що він завтра прокинеться і скаже: “Ого, це моя дружина”?
— Нехай звикає, — Еллі підморгнула у дзеркало, але очі блищали від сліз радості.
Тим часом у іншій частині міста Коул нервово застібав піджак.
— Я виглядаю нормально? — він уже втретє питав.
— Ти виглядаєш так, ніби зараз вийдеш на сцену, — Майк поплескав його по спині. — Тільки сьогодні твій головний хіт — “Так”.
Алекс поправив краватку Коулу.
— Чувак, вона буде в захваті. І ти теж. Просто… дихай.
Коли настав час церемонії, повітря ніби завмерло.
Музика зазвучала тихо, ніжно. Гості усміхалися, хтось витирає сльози, хтось тримав келих, не помічаючи, що давно його не п’є.
Коул стояв попереду і не чув нічого, крім власного серця.
А потім він побачив Еллі.
Світ звузився до неї однієї.
Її кроки були впевненими, сукня легка, погляд — теплий. Вона дивилася тільки на нього, ніби в залі не було більше нікого.
— Вона неймовірна… — прошепотів Майк.
Алекс лише мовчки кивнув.
Коли вони стали поруч, Коул узяв Еллі за руку — міцно, але ніжно.
— Ти тут, — тихо сказав він.
— Я завжди тут, — відповіла вона.
Клятви були простими, але справжніми.
Про підтримку. Про сміх і труднощі. Про музику, дорогу і дім — де б він не був, якщо вони разом.
— Так, — сказала Еллі, не вагаючись.
— Так, — відповів Коул, і голос у нього злегка тремтів.
Коли пролунали оплески, зал вибухнув радістю.
Хтось кричав “Гірко!”, хтось сміявся, а Сесілія плакала, не приховуючи сліз.
Свято продовжилося танцями, тостами й обіймами.
Майк підняв келих:
— За кохання, яке сильніше за страхи.
Алекс додав:
— І за музику, яка нас усіх сюди привела.
Еллі й Коул танцювали повільно, притулившись одне до одного.
— Ми це зробили, — прошепотіла вона.
— Ні, — він усміхнувся. — Ми тільки починаємо.
І в цю мить світ був саме таким, яким мав бути:
ніжним, гучним, живим і наповненим любов’ю. ❤️💍✨

❤️💍✨
Святкування розгорілося, мов тепла хвиля, що накрила всіх без винятку. Музика лунала гучніше, світло гірлянд мерехтіло над танцполом, келихи дзвеніли, а сміх переплітався з тостами й обіймами. Весілля Еллі й Коула перетворилося на справжнє свято життя — живе, щире, трохи шаленe і безмежно закохане.
Коул тримав Еллі за руку, іноді нахиляючись, щоб щось прошепотіти їй на вухо. Вона сміялася, торкаючись його плеча, і в ці миті він ловив себе на думці, що ніколи ще не був настільки спокійним і щасливим водночас.
— Ти щаслива? — спитав він.
— Більше, ніж будь-коли, — відповіла вона й поцілувала його.
Вони танцювали, приймали привітання, слухали жарти друзів і тости, але в якийсь момент Коул відступив на крок, озираючись навколо. Його погляд затримався на Алексові й Сесілії.
Алекс стояв поруч із нею трохи ближче, ніж потрібно для звичайної дружби. Він нахилявся, щоб сказати щось їй на вухо, а Сесілія відповідала усмішкою, від якої в нього помітно теплішав погляд. Вони сміялися разом, ніби були у власному маленькому світі, де гучна музика і натовп гостей не мали жодного значення.
— Ти це бачиш? — тихо спитав Коул у Еллі.
Вона простежила за його поглядом і усміхнулася.
— Бачу. І мені здається, що це тільки початок.
Трохи далі, біля бару, Майк і Джеремі розмовляли спочатку стримано, майже обережно. Але з кожною хвилиною між ними ставало менше напруги й більше тепла. Майк слухав уважно, не перебиваючи, а Джеремі говорив тихіше, ніж зазвичай, ніби боявся злякати цей крихкий момент. У якийсь момент Майк усміхнувся — вперше за вечір по-справжньому щиро — і легенько штовхнув Джеремі плечем.
Коул видихнув і тихо засміявся.
— Здається, наше весілля стало каталізатором, — сказав він.
— Можливо, — Еллі притулилася до нього. — Але це вже зовсім інші історії.
Вони знову вийшли на танцпол. Гості утворили коло, аплодували, хтось знімав відео, хтось просто дивився, запам’ятовуючи цю мить. Коул обіймав Еллі, повільно погойдуючись під музику, і знав: усе, що було до цього — сумніви, страхи, біль — мало сенс, бо привело його сюди.
— Дякую, що вибрала мене, — прошепотів він.
— Дякую, що ніколи не відпустив, — відповіла вона.
Коли вечір добігав кінця, вогні стали м’якшими, а розмови — тихішими. Друзі сиділи разом, сміялися, будували плани, жартували про тури, життя й майбутнє. У повітрі висіло відчуття, що це не фінал — це лише пауза перед новими мелодіями.
Еллі поклала голову Коулу на плече.
— У нас попереду ціле життя, — сказала вона.
— І ще багато історій, — усміхнувся він.
Їхня історія кохання знайшла свій щасливий фінал — міцний, справжній, наповнений світлом.
Але десь поруч уже зароджувалися нові почуття, нові зізнання й нові “так”.
Тож це не прощання.
Це лише кінець першої пісні — і початок наступних. ❤️🎶💍✨