Розділ 35

Зал дихав у такт музиці.
Світло софітів розрізало темряву, фанати співали разом із ними, руки здіймалися вгору, голоси зливалися в єдиний шалений пульс. Dead Echo були на піку — щирі, живі, справжні.
Еллі стояла поруч із Коулом на сцені — у світлі прожекторів, із мікрофоном у руках, із серцем, яке билося швидше, ніж ритм барабанів Майка. Вона співала — і зал відповідав їй любов’ю. Алекс усміхався, Майк з азартом добивав фінальні удари.
Останній акорд.
Вибух овацій.
Крики, свист, оплески, скандування імен гурту.
Коул підняв руку — і зал поступово стих.
— Дякуємо вам, — його голос був хриплуватий від емоцій. — Ви навіть не уявляєте, що означає для нас цей вечір.
Він обернувся до хлопців, коротко кивнув Алексу й Майку. Вони зрозуміли. Відійшли на кілька кроків, залишивши його з Еллі в центрі сцени.
Вона подивилася на нього здивовано.
— Коуле?..
Він усміхнувся — тією самою усмішкою, від якої колись у неї тремтіли коліна. Потім глибоко вдихнув і зробив крок ближче до мікрофона.
— П’ять років тому я вчинив найбільшу помилку у своєму житті, — сказав він. — Я зрадив людину, яка дала мені музику, віру і серце.
У залі стало зовсім тихо.
— Вона зникла з мого життя… але ніколи — з моєї душі. І коли доля дала мені другий шанс — я присягнувся більше ніколи його не змарнувати.
Еллі відчула, як до горла підкочується клубок. Її пальці міцніше стиснули мікрофон.
Коул повернувся до неї.
Його погляд був відкритим. Вразливим. Справжнім.
— Еллі, — сказав він тихіше, але кожне слово чули всі. — Ти — моя музика. Моє світло. Моє «другий раз живий».
Він опустився на одне коліно.
Зал вибухнув криками, але для неї все навколо зникло.
Коул дістав маленьку чорну коробочку, відкрив її — і світло софітів упало на тонке срібне кільце.
— Я не обіцяю бути ідеальним, — його голос тремтів. — Але я обіцяю бути чесним. Обіцяю боротися за нас. Обіцяю любити тебе кожного дня… якщо ти дозволиш.
Він ковтнув і додав:
— Еллі… ти вийдеш за мене?
Секунда.
Друга.
Еллі прикрила рот рукою. Сльози текли по щоках, але вона сміялася крізь них. Увесь зал затамував подих.
— Так… — прошепотіла вона.
Потім голосніше, крізь сльози й щастя:
— Так! Так, Коуле!
Світ вибухнув.
Коул підвівся, надів кільце на її палець — руки тремтіли в них обох. Він притис її до себе, обійняв так міцно, ніби боявся знову втратити.
Вона обхопила його шию, поцілувала — щиро, глибоко, без сорому.
Фанати кричали, аплодували, хтось плакав, хтось знімав, але це вже не мало значення.
Алекс і Майк підійшли, обійняли їх обох.
— Вона сказала «так»! — крикнув Майк у мікрофон.
— Найкращий фінал концерту в нашому житті! — додав Алекс.
Коул притиснув чоло до чола Еллі й прошепотів так, що чула лише вона:
— Дякую, що повірила в мене вдруге.
Вона усміхнулася крізь сльози й відповіла:
— Дякую, що більше не тікаєш.
Над сценою сипався конфеті, музика знову заграла, а в повітрі висіло щось більше за успіх.
Любов.
Справжня.
І назавжди. 💍❤️🎶

Ніч після концерту була тиха, ніби місто саме затамувало подих, даючи їм простір лише для двох.
Коул замкнув двері квартири, і ще кілька секунд вони просто стояли посеред коридору, дивлячись одне на одного — з усмішками, зі сльозами, з тим шаленим «ми», яке тепер було справжнім і незворотним.
Еллі першою зробила крок.
Поклала долоні йому на груди — туди, де під шкірою билися ноти з її ім’ям.
— Я досі не вірю… — прошепотіла вона.
— Повір, — так само тихо відповів він. — Я тут. І я твій.
Поцілунок був повільним. Не спраглим — глибоким. Таким, у якому було все: роки болю, втрат, надій і цей другий шанс. Коул притиснув її до себе, ніби оберігаючи від усього світу, а Еллі розчинилася в цьому дотику, дозволяючи собі бути коханою без страху.
Вони дійшли до спальні, не відриваючись одне від одного. Світло було приглушеним, місто за вікном мерехтіло, як далека сцена. Коул обережно уклав Еллі на ліжко, дивився на неї так, ніби запам’ятовував кожну рису — назавжди.
— Ти впевнена? — знову, як завжди, спитав він.
Вона усміхнулась і притягнула його ближче.
— Більше, ніж будь-коли.
Їхні рухи були ніжними, але сповненими пристрасті. Без поспіху. З повагою. З тією особливою близькістю, яка з’являється тільки тоді, коли любов сильніша за бажання. Коул шепотів її ім’я, ніби молитву, а Еллі відчувала: вона вдома. У ньому. У цьому моменті.
Час розчинився.
Залишилися тільки подихи, тепло тіл і відчуття, що все в житті нарешті стало на свої місця.
Потім вони лежали поруч, укриті ковдрою й тишею. Еллі водила пальцями по його грудях, зупиняючись на татуюванні.
— Тепер це не просто ім’я, — прошепотіла вона. — Це наше майбутнє.
Коул поцілував її у скроню, міцно обійняв і тихо сказав:
— Я кохаю тебе, Еллі. І цього разу — назавжди.
За вікном сходив ранок, а в їхньому ліжку народжувався новий розділ життя — не гучний, не сценічний, але найсправжніший. ❤️

❤️📞😍
Ранок був м’яким і світлим. Еллі сиділа на дивані, загорнувшись у плед, з чашкою кави в руках. Обручка на пальці весь час ловила сонячне світло — і щоразу серце підскакувало, ніби це траплялося вперше.
Телефон завібрував.
Сесілія.
Еллі усміхнулася ще до того, як відповіла.
— Якщо ти дзвониш, щоб сказати «я ж казала», — попереджаю, я скину виклик, — засміялася вона, щойно почула голос подруги.
— СКИНЕШ?! — заверещала Сесілія так, що Еллі довелося відсунути телефон від вуха. — Ти заручена з рок-зіркою, а думаєш мене позбутися?! Еллі Морган, я щойно побачила фото — ЦЕ ЩО ВЗАГАЛІ ТАКЕ?!
— Це… — Еллі глянула на каблучку і тихо видихнула. — Це «так».
— АААААА! — Сесілія знову закричала. — Я ЗНАЛА! Я ЗНАЛА, ЩО ВІН НЕ МОЖЕ ВТРАТИТИ ТЕБЕ ВДРУГЕ!
Еллі засміялася — щиро, голосно, по-справжньому.
— Він зробив пропозицію на сцені, Сес… Я досі не вірю.
— НА СЦЕНІ. — Сесілія зробила драматичну паузу. — МЕНІ. ПОТРІБНО. СІСТИ.
— Сядь, — регочучи, сказала Еллі. — І дихай.
— Я дихаю! — обурено відповіла та. — Просто… Боже. Ти щаслива?
Еллі не думала.
— Так. Дуже.
На тому кінці стало тихіше.
— Ти це заслужила, — м’яко сказала Сесілія. — Після всього, що було… Я так рада за тебе, Еллі.
Еллі ковтнула — очі трохи защипало.
— Я теж за себе рада, — з усмішкою відповіла вона. А потім глибше вдихнула. — Сес… я хотіла тебе про щось спитати.
— Якщо це не «чи можна мені вдягти білу сукню на твоє весілля», то питай.
— Я хочу, щоб ти була моєю подружкою нареченої.
Тиша тривала рівно дві секунди.
— …ЯКА ПОДРУЖКА НАРЕЧЕНОЇ? — перепитала Сесілія.
— Моя, — засміялася Еллі. — На моєму весіллі.
— Еллі… — голос Сесілії зірвався. — Ти серйозно?
— Абсолютно.
— ТА Я ВЖЕ ШУКАЮ СУКНЮ! — закричала та. — І КВИТКИ! І ВІДПУСТКУ! Я ПРИЛЕТЮ. СКОРО. Я НЕ ПРОПУЩУ ЦЕ.
— Я знала, — тепло сказала Еллі.
— Передай Коула, що якщо він тебе хоч раз образить — я прилечу ще раз, — з фальшивою суворістю додала Сесілія. — Але вже з лопатою.
— Він це переживе, — засміялася Еллі.
— Я люблю тебе, — серйозно сказала Сесілія. — І я так щаслива бути поруч у цей момент.
Еллі притисла телефон до грудей.
— Я теж тебе люблю. І я дуже чекаю на тебе.
Коли дзвінок закінчився, Еллі ще деякий час сиділа, усміхаючись у порожнечу.
У неї була любов.
Музика.
Майбутнє.
І найкраща подруга, яка вже пакувала валізи.
І цього разу — все було правильно. ❤️