Розділ 21

❤️🔥🎸

За кулісами було шумно.
Світло миготіло, техніки бігали з дротами, менеджер щось нервово говорив у гарнітуру. Dead Echo готувалися вийти на сцену, але цього разу все було інакше.
Це був не просто виступ.
Це був момент.
Еллі стояла перед дзеркалом у гримерці й майже не впізнавала себе.
На ній були чорні шкіряні шорти з високою талією, тонка майка з металевим логотипом гурту й коротка куртка, що підкреслювала фігуру, але не робила її чужою самій собі. Образ був роковим, сильним — але не агресивним. Її.
Візажистка завершувала макіяж: темні, але м’які smoky-eyes, легке сяйво на вилицях, губи — природні, з ледь помітним блиском.
— Готово, — усміхнулася вона. — Ти виглядаєш так, ніби народилася для сцени.
Еллі ковтнула.
— Я боюся, — зізналася тихо.
Двері відчинилися.
— Це нормально, — сказав Коул.
Він зупинився позаду неї, дивлячись у дзеркало — на неї.
Його погляд був уважний, теплий. Без тиску. Без власницького блиску.
— Але якщо раптом забудеш слова… — він нахилився ближче. — Я буду поруч. Завжди.
Вона зустріла його погляд у відображенні.
— Не смій підвести, — тихо сказала вона.
— Я вже вмію стояти, — відповів він так само тихо. — Завдяки тобі.
За сценою пролунали перші крики фанатів.
Зал був переповнений.
— Dead Echo!
— Ко-о-о-ул!
— Еллі! Еллі!
Вона здригнулася.
— Вони… знають моє ім’я.
— Вони вже люблять тебе, — впевнено сказав Алекс, закидаючи бас на плече. — Тепер просто доведи їм, що це назавжди.
Майк крутив палички між пальцями.
— Ну що, легенди? Час народитися вдруге.
Світло згасло.
Секунда тиші.
І вибух.
Перші акорди гітари прорізали темряву, як блискавка.
Зал завмер.
Коул вийшов першим — знайомий, впевнений, з тією харизмою, яку фанати знали роками. Але коли поруч із ним на сцену вийшла Еллі…
Щось змінилося.
— Вау…
— Чорт, вона ідеальна для них.
Прожектори освітили їх обох.
— Це нова пісня, — голос Коула був низький, впевнений. — Вона називається… «Ми».
Еллі стиснула мікрофон.
І заспівала.
Її голос був чистим. Живим. Сильним.
Не крик — правда.
Коул підхопив її рядки, їхні голоси перепліталися, як тоді в студії, але тепер — у тисячі сердець одночасно.
У приспіві зал вибухнув.
Фанати співали разом із ними, хоча чули пісню вперше.
Телефони світилися, як зірки.
Хтось плакав.
Хтось кричав.
Еллі подивилася в зал — і не втекла.
Вона стояла.
І співала.
Коул підійшов ближче. Їхні плечі ледь торкнулися.
Хімія була відчутною.
Не показною.
Справжньою.
Коли пролунав останній акорд — настала секунда тиші.
А потім…
Буря.
— ЩЕ!
— DEAD ECHO!
— ЕЛЛІ!
— ЦЕ ХІТ!
Аплодисменти не стихали.
Крики накривали хвилею.
Майк підняв палички над головою.
Алекс засміявся, дивлячись у зал.
Коул нахилився до Еллі.
— Ти це чуєш?
Вона кивнула, з очима, повними світла.
— Це… неймовірно.
— Ні, — прошепотів він. — Це ти.
Вже за кулісами телефони розривалися.
— Вона неймовірна!
— Новий голос Dead Echo — це щось!
— Ця пісня — в повторі!
— Це їхній найкращий трек!
Менеджер влетів у гримерку, блідий і щасливий водночас.
— Ви… — він засміявся. — Ви щойно народили новий хіт. Стрімінги злетіли ще ДО кінця концерту.
Еллі притиснула руку до грудей.
— Я… я змогла?
Коул не відповів словами.
Він просто взяв її руку.
І цього разу вона не відсмикнула.
На сцені народилася пісня.
А за лаштунками — нова історія.
І тепер її вже неможливо було вкрасти.

❤️🔥🎸

Нічний клуб дихав світлом і музикою.
Пульсуючі баси відбивалися в грудях, неон розрізав темряву фіолетовими й червоними спалахами, а люди навколо ще не встигли охолонути після концерту. Dead Echo зайшли всередину під схвальні вигуки — хтось упізнав Коула, хтось уже шепотів ім’я Еллі.
Вона йшла поруч із ним і ловила на собі погляди.
Не оцінювальні.
Не зневажливі.
Зацікавлені.
— Ти готова? — нахилився Коул до її вуха, щоб перекричати музику.
— До чого? — усміхнулася вона.
Він простягнув руку.
— До танцю.
Еллі секунду вагалася. Не через страх — через хвилювання.
А потім поклала свою долоню в його.
Музика змінилася — повільніший, густий ритм, у якому було більше тіла, ніж слів.
Він притягнув її ближче.
Не різко.
Не демонстративно.
Їхні рухи були як діалог — він вів, але слухав. Вона дозволяла, але не зникала. Її рука лягла йому на плече, його — на її талію. Між ними було тепло, напруга і та сама хімія, яку сцена тільки підсвітила.
Він нахилився, ледь торкаючись чолом її скроні.
— Ти неймовірна, — сказав тихо.
— Сьогодні? — піддражнила вона.
— Завжди, — відповів він без усмішки. Серйозно.
Вона підвела очі.
І в цю мить танець став ніжним — повільним.
А потім знову пристрасним — коли ритм прискорився, і вони закрутилися разом, сміючись, дихаючи одним повітрям.
Коли пісня закінчилася, вони не відпустили одне одного одразу.
— Ходімо, — сказав Коул. — Вип’ємо води, перш ніж Майк почне святкувати так, що нас виженуть.
Вони зійшли з танцполу.
І саме тоді вона її побачила.
Медісон.
Вона стояла біля бару — бездоганна, як завжди, у дорогій сукні, з келихом у руці. Її погляд миттєво ковзнув по Еллі — зупинився — і спалахнув знайомою отрутою.
— Ну звісно, — протягнула вона, наближаючись. — Хто б міг подумати. Вона.
Коул напружився. Алекс і Майк вже зробили крок уперед.
— Не починай, Медісон, — холодно сказав Коул.
— О, я тільки почала, — посміхнулась вона. — Я просто вражена. Колишня тихоня тепер зірка? Дивні часи.
— Досить, — різко сказав Алекс.
— Та ні, — втрутилася Еллі.
Вона зробила крок уперед. Спокійно. Впевнено.
— Все гаразд, — сказала вона хлопцям. — Мені не сімнадцять. Я впораюся сама.
Медісон засміялася — дзвінко, зневажливо.
— Справді? Ти? — вона схилила голову. — Ти ж завжди була тією, хто мовчить.
— Була, — погодилася Еллі. — Ключове слово — була.
— Та ти все ще… — Медісон зиркнула на її сукню, на Коула поруч. — Просто вчасно вчепилася за правильного хлопця.
У наступну мить луна розрізав звук ляпаса.
Чіткий.
Голосний.
Остаточний.
Медісон відсахнулася, притиснувши долоню до щоки. У залі на мить стало тихіше — кілька людей обернулися.
Еллі стояла рівно. Дихання спокійне. Очі — холодні.
— Ми всі подорослішали, — сказала вона чітко. — Усі.
Вона зробила крок ближче.
— Всі, крім тебе. Бо здається, що ти досі думаєш, ніби тобі сімнадцять. І поводишся так само — як сімнадцятирічна стерва.
Алекс і Майк синхронно показали їй 👍👍.
— Божественно, — прошепотів Майк.
— Я закохався ще раз, — додав Алекс.
Очі Медісон наповнилися слізьми — від болю й приниження. Вона кинула на них усіх злий погляд, розвернулася й пішла, загубившись у натовпі.
Коул дивився на Еллі так, ніби бачив її вперше.
— Ти… — він усміхнувся. — Ти була неймовірна.
— Так їй і треба, — сказав Алекс уголос. — Молодець, Еллі.
Вона видихнула.
І вперше за багато років відчула:
минуле більше не має над нею влади.
Коул обережно взяв її за руку.
— Підемо танцювати ще? — запитав.
Еллі всміхнулася.
— Із задоволенням.
І музика знову накрила їх — уже без тіней.