Розділ 11

💔🎸

Нічний клуб зустрів їх хвилею світла й басів, від яких підлога ніби дихала. Після концерту адреналін ще не вивітрився — гул у вухах, напівхриплі голоси, сміх, що був занадто гучним, щоб бути щирим. Dead Echo святкували. Команда — теж.
Еллі з’явилася з-за спини менеджера, і Коул побачив її не одразу. А коли побачив — не зміг відвести погляд.
Коротка чорна сукня, проста й водночас небезпечно елегантна, відкривала ноги й підкреслювала талію. Волосся спадало хвилями на плечі. Ніякої показної сексуальності — лише впевненість жінки, яка знає, хто вона є.
Вона красива, — промайнуло в нього.
І одразу — не твоя.
Коул відвернувся, взяв склянку з бару, зробив ковток. Алкоголь обпік горло, але не притупив відчуттів. Навпаки — загострив.
— Можна? — почув він голос десь збоку.
Він повернув голову — і побачив, як якийсь тип нахилився до Еллі. Високий, доглянутий, у світлі неону його усмішка здавалася надто впевненою. Занадто знайомою.
Еллі усміхнулася у відповідь.
Не чемно.
Не ввічливо.
По-справжньому.
Щось усередині Коула різко стиснулося.
Він спостерігав, як той щось каже їй на вухо, як вона сміється — легко, без тіні напруги. Як дозволяє йому доторкнутися до свого зап’ястка, веде її ближче до танцполу.
— Не дивись, — пробурмотів Коул сам до себе й не послухався.
Вона пішла з ним танцювати.
Музика була гучною, ритмічною, тіла навколо рухались у спільному пульсі. Еллі танцювала впевнено, розкуто. Не для когось — для себе. Тип нахилився ближче, щось сказав. Вона відповіла, знову посміхнулася.
Коул відчув, як у грудях піднімається щось темне й гаряче.
Ти не маєш права.
Ти сам усе зруйнував.
Він стиснув склянку так, що пальці побіліли.
— Ще, — коротко сказав бармену.
Другий ковток. Третій. Алкоголь розливався теплом, але думки не замовкали.
Він бачив її перед очима — таку, якою не бачив раніше. Не холодну професіоналку. Не дівчину з блокнотом. А жінку, яка дозволяє собі жити. Фліртувати. Танцювати. Бути бажаною.
Не ним.
— Чорт, — видихнув він і зробив ще ковток.
Гурт сміявся поруч, хтось плескав його по плечу, хтось кричав щось про успішний сет. Коул кивав, усміхався, але нічого не чув. Його увага була прикована до танцполу.
Еллі нахилилася до того типа, щось сказала. Той засміявся. Його рука ледь торкнулася її талії.
Цього було достатньо.
Коул різко відвернувся й підняв склянку.
— Ще, — сказав він уже не бармену, а самому собі.
Якщо я не можу це зупинити — я це заглушу.
Алкоголь лився легко. Надто легко. Світ навколо ставав м’якшим, розмитішим. Біль — тупішим. Ревнощі — глухими, але не зникали.
Останнє, що він усвідомив перед тим, як остаточно попливти, —
це те, що він ревнує.
І що на це в нього немає жодного права. 💔🎸
 

🔥💔🎸

Еллі помітила його не одразу.
Вона саме поверталася до барної стійки — взяти воду, трохи тиші, кілька хвилин без гучної музики й чужих поглядів. І тоді побачила Коула.
Він сидів, згорбившись, спершися ліктями на бар, з напівпорожньою склянкою в руці. Волосся розтріпане, погляд розфокусований, плечі важкі, ніби на них навалився весь світ. Поруч — нікого. Ані хлопців із гурту, ані менеджера, ані охорони.
Чорт…
Вона озирнулася. Сміх, танці, світло — життя клубу текло далі, байдуже до того, що одна з його зірок повільно тоне у власному зриві.
Еллі підійшла ближче.
— Коул, — тихо сказала вона.
Він не одразу відреагував. Лише коли вона стала поруч, підвів голову. Його погляд ковзнув по ній — від сукні до очей — і на мить у ньому з’явилося щось живе. Болісно живе.
— О, — хрипко пробурмотів він, — прийшла…
усміхнувся криво.
— Кинула нового кавалера? Того… з яким так танцювала і фліртувала всю ніч? Щоб нянькатися зі мною?
Її щось стиснуло всередині.
Еллі нічого не відповіла.
Вона просто обережно забрала склянку з його руки, поставила на бар і обхопила його за лікоть.
— Вставай, — тихо сказала вона.
— Я можу сам… — він спробував підвестися і майже одразу похитнувся.
Вона встигла.
Її рука на його талії, інша — на грудях, відчуваючи, як швидко й нерівно б’ється його серце.
— Ти не дійдеш, — рівно сказала вона. — Готель поруч. Ходімо.
Він важко сперся на неї, дозволяючи вести себе. Це було дивно — відчувати його таким: не зіркою, не лідером, не тим хлопцем, який колись усе вирішував сам. Просто людиною, зламаною, п’яною, вразливою.
Вони вийшли з клубу в ніч. Повітря було прохолодним, майже різким після задухи всередині. Місто світилось, але між ними було тихо.
Коул йшов, спотикаючись, бурмотів щось нерозбірливе. Еллі тримала його міцніше, ніж хотіла визнавати.
— Ти завжди так… — пробурчав він, — сильна…
короткий сміх.
— А я… завжди все псував.
Вона не відповіла.
Готель був за рогом. Лобі — напівпорожнє. Вони мовчки пройшли до ліфта. Дзеркальні стіни відбивали їх удвох — занадто близько, занадто інтимно.
Коли ліфт зупинився на його поверсі, Коул раптом випрямився, ніби зібравши залишки сил. Вони дійшли до його номера. Еллі потягнулася до кишені, де була карта-ключ.
І тоді він різко розвернувся.
Рука вперлась у стіну поруч із її головою. Його тіло притиснуло її назад — несподівано, гаряче, відчайдушно.
— Еллі… — простогнав він її ім’я, ніби воно було єдиним, що тримало його на поверхні.
І поцілував.
Грубо. П’яно. Пристрасно. З болем і голодом, який він носив у собі роками.
Вона завмерла лише на мить.
І — відповіла.
Її губи здригнулися під його, пальці самі вп’ялися в тканину його куртки. Серце шалено закалатало. На секунду світ звузився до цього поцілунку, до знайомого смаку, до пам’яті, яка ніколи не зникала.
А потім — реальність ударила.
Еллі різко відштовхнула його.
— Ні.
Він похитнувся, здивовано дивлячись на неї.
Вона дала йому ляпаса.
Не сильного — але достатнього, щоб він прокинувся.
— Цього не мало статися, — голос її був твердий, хоч очі блищали. — Я довела тебе до номера. На цьому — все.
Вона зробила крок назад.
— Ти п’яний. І ти не маєш права.
Він важко дихав, дивлячись на неї, ніби втрачав її вдруге.
— То що… — хрипко сказав він, — повернешся до того типа з клубу?
Його голос тремтів від ревнощів.
— Він тобі сподобався?
Еллі подивилася на нього довго. Спокійно. Холодно.
— Це не твоя справа, — сказала вона. — І це тебе не стосується.
Вона розвернулася.
І пішла коридором до свого номера, не озираючись.
Коул залишився біля дверей, спершись спиною на стіну, з відбитком її поцілунку на губах і ляпаса — на щоці.
І вперше за довгий час
він був тверезо усвідомлений у своєму болю. 💔🎸🔥