Пролог+ 1 Розділ

💔🎸
✨ ПРОЛОГ
Я ніколи не співала вголос.
Навіть тоді, коли слова розривали мене зсередини, я дозволяла їм жити тільки на папері.
Мій зошит завжди лежав під матрацом — між ніччю та страхом бути почутою. Там були пісні про дівчину, яка хотіла зникнути. Про хлопця, що кричав гітарою замість слів. Про любов, яка болить сильніше, ніж ненависть.
Я ще не знала, що одну з цих пісень у мене вкрадуть.
І що голос, який я подарую йому довірливо й наївно, одного дня зазвучить зі сцени — але вже не моїм ім’ям.
📖 РОЗДІЛ 1

У школі всі знали Коула Рейна.
Він ішов коридорами так, ніби школа була сценою, а ми — його фоном. Розхристані чорні джинси, шкіряна куртка навіть у теплі дні, розбиті кеди. Його гітара — завжди за спиною, наче ще один орган тіла.
Дівчата шепотіли.
Вчителі зітхали.
Директор — ненавидів.
А я… я дивилась у підлогу.
— Гей, товстушка, не загубися між плитками, — хтось кинув услід, коли я проходила повз шафки.
Сміх.
Завжди сміх.
Я звикла.
Бути непомітною.
Бути “тою дивною дівчинкою, яка завжди з книжками”.
Того дня мене викликали до кабінету містера Гаррісона.
— Еллі, — сказав він, знявши окуляри. — Ти одна з найкращих учениць у класі. І мені потрібна твоя допомога.
Я ще не знала, що за дверима на мене чекає він.
Коул Рейн сидів, закинувши ноги на стілець, і крутив у пальцях ручку. Його погляд був зухвалим, лінивим — і абсолютно байдужим.
— Ти будеш допомагати йому з навчанням, — мовив учитель. — Якщо він провалить ще один предмет, про гастролі з гуртом можна забути.
Коул усміхнувся — повільно, небезпечно.
— Схоже, ти мій порятунок, Еллі Морган.
Я вперше підняла очі.
І вперше він подивився не крізь мене.
І тоді я ще не знала, що це стане початком історії, яка зламає нас обох.
💔🎶