Розділ 5

— Друже, якщо ти цього не зробиш сьогодні, рахуй, що улов втрачено.

— Тобто?

— Втече твоя рибка! Вона вже і так ледь-ледь тримається на гачку. Якщо ти хочеш витягнути її на берег — сьогодні останній день.

— А якщо я хочу її відпустити?

— О-о-о-о, але ти нестерпний. Забудь про це слово. Ми не того сорту рибаки. Ми тут не для спортивного інтересу — ми не відпускаємо наш улов. Ми його витягуємо і вкладаємо до спеціально підготовленого відерка. Друже, не тупи. Ти коли взяв номер? У вівторок? Сьогодні вже пʼятниця. За статистикою ти маєш максимум три дні, щоб дати про себе знати. Якщо пропустиш і сьогоднішній день, рахуй, що ти її втратив.

— Теоретично, то вже була середа. Вірніше, ніч з вівторка на середу.

— Окей, відмазуйся, скільки влізе. Але запамʼятай одне. Будь-яка дія краща за бездіяльність. А оскільки пари вже закінчилися, то маєш час зібратися з думками та подзвонити їй. Можливо, в неї вже є плани на ці вихідні — ти про це подумав? І ще одне — ніяких ес-ем-ес-ок! Якщо вона дала телефон замість ʼІнстиʼ, це прямий сигнал, що вона щось приховує.

— Вона сказала, що не має ʼІнстиʼ.  Можливо, просто не любить переписуватися?

— О-о-о-о, — його брови високо піднялися, а очі були за крок до вильоту зі своїх орбіт, — я знаю. В неї тоді VIP-акаунт на Тіндері!

— Не мели фігні!

— Камон, і ти справді на це повівся? В наш час не мати ʼІнстиʼ? А Фейсбук, Тік-Ток, Вайбер?

— Не знаю, питати про такі речі в той момент було недоречно.

— Знаєш, що недоречно? Так це стояти тут переді мною та вигадувати собі виправдання. Треба діяти!

— Так, — затяжна пауза, — треба діяти. Ти правий.

— Звичайно, що я правий! Алгоритм простий: якщо ти так довго затягнув з першим дзвінком, тоді потрібно змінити стратегію. Отже, під час дзвінка, твій голос має просто випромінювати через телефон свою впевненість. Тільки ти не повинен видавати зацікавлення. Тобі потрібно сказати, що ти мав певні справи увесь цей час, і що тільки зараз, в цей даний момент у тебе зʼявилася вільна хвилина. Потім кажеш, що так і так, завтра в тебе є декілька вільних годин і які в неї були плани на завтра. І запамʼятай найголовніше. Це ти повинен надавати тон розмові. Ніколи не задавай закритих запитань.

— Це яких?

— Жесть... Ти не в курсі?

— Та ні. Ніколи не чув.

— Чувак, ми з першого курсу "вмєстє", але навіть не уявляв, що так все запущено. Так от, закриті запитання — це такі, на які є тільки дві відповіді: так або ні. Ставлячи ці питання, ти закриваєш собі поле для маневру.

— До якого ще маневру, Сань? Я не до кінця розумію, які можуть бути маневри у запрошенні на побачення?

— Та як це які? — майже викрикнув він. — Твої маневри — це і є відкриті запитання. Тобі потрібно, щоб вона говорила. Не потрібно питати, щось типу ʼчи б не хотіла ти прогулятися парком?ʼ або ʼхочеш піти в паб?ʼ. Друже, час альфа-самців давно позаду. Накачані, короткострижені мужики це минуле століття. Замість того, щоб бути мега напористим, запитай краще "як ти любиш проводити вихідні?" або "якого типу паби тобі подобаються?" Нехай вона говорить, а ти в той час мусиш це уважно слухати та вже від почутого потрібно відштовхуватися і вже потім заганяти здобич до клітки. Це гра, друже! Ви двоє граєте у найцікавішу гру, і від того, як хто себе поставить, залежить, хто її виграє! А у цьому випадку тільки відкриті запитання.

— Тобто, для тебе це все гра? — Андрій скривився.

Двоє друзів у весняний день пʼятниці прогулювалися університетським парком після пар. Сашко був одним з тих, з ким Андрій встиг навʼязати тісні стосунки протягом цих півтора року навчання. Третім у їхній компанії був Вадим. Тільки він проживав в іншій області та і як це часто бувало, пакував половину своїх манаток і виїздив "зимувати" під батьківське крило, де обіди теплі, а банки від закруток повні. На відміну від Сашка, Андрій насправді по духу був ближчий до Вадима. Сашко був дуже показним хлопцем. Дуже впевнений. За перший рік навчання встиг розстатися з трьома дівчатами, не кажучи вже про раптові "нічні зміни" як він їх називав. Він досить часто ходив на дискотеки та витягував з собою тих двох. Часом йому це вдавалося, часом ні. Якщо говорити про характер, то вони були між собою зовсім різні. Впевнений, деколи аж занадто, в собі Сашко, який завжди любив бути в центрі уваги, чистого роду холерик, високий, худорлявої статури блондин, був повною протилежністю спокійного за характером Андрія. Можливо, правило, що протилежності притягуються, працює також і для дружби?

— Друже, — Сашко майже тримався за голову, — які почуття? Ти зустрів її у пабі! Ти провів з нею від сили дві години — які тут можуть бути почуття? Ви навіть не поцілувалися, не кажучи вже про сумісність у більш приємних заняттях!

Андрій збрехав. Він так і не міг зізнатися навіть своїм друзям, що був на літературному зібранні. Сашко навіть не підозрює, що він пише вірші, і що насправді література та поезія, його більше цікавлять ніж теорія машин та механізмів. Андрієві здавалося, що поради Сашка не є досить доречними в його становищі. Той вечірній стан, коли у нього, як то кажуть, розвʼязався язик, був досить рідкісним явищем, і він боявся, що тоді перед Анею повстав не той Андрій. Інший. Впевненіший в розмові. Кмітливий та не боязкий. Який завжди знайде тему для розмови і вміє підтримати її чимось цікавим. Він боявся, що той Андрій, який є в повсякденному житті, виявиться зовсім не тим, чим видався тоді вночі під аркою.

Хоча з іншої сторони Аня бачила мене наскрізь, промайнуло в його голові. Вона сказала про це прямо, що вона думає, що він не досить впевнений в собі і що навіть боїться відстоювати свої уподобання. Якими б дивними вони не видалися. Ці нескінченні вагання заважали йому зробити цей дзвінок, так само як Сашко, збивав його з пантелику, недоречними, у його випадку порадами.

— Кажу тобі, ти не міг втюритися в дівчину після проведеного разом одного вечора, — провадив своє Сашко.