Пролог

Віками чотири світи існували окремо, розділені Великим Розломом, що стався в давнину, коли магія вийшла з-під контролю стародавніх богів. Тоді небо розкололося, вода піднялася і розсікла землі, а тіні й світло розійшлися, немов два ворогуючі потоки. 

Айріани панували в небесах, їхні крила сяяли сріблом і золотом, відбиваючи сонячне світло так, що воно рікою лилося вниз. Вони знали всі таємниці вітру й хмар, розуміли, як спрямувати його силу у потрібне русло, як приборкати бурю чи підтримувати штиль. Вони злітали вище хмар і спостерігали за землями нижче, наче невидимі охоронці всіх живих, але їхні серця були суворі й непохитні, заковані у правила і порядок, бо лише так можна було зберегти світло у чистоті. Кожен їхній політ був танцем влади й контролю, кожен порух крила — законом, що тримав небеса у рівновазі.

Люди, народ знань і ремесел, жили на родючих землях, створюючи міста з високими вежами, де зберігалася пам’ять століть. Вони плели закляття та писали книги, бо вірили: сила без розуму — шлях до руйнування. Їхні очі бачили більше, ніж просто речі, відчували пульс магії, що проходила крізь світ, і знали: серця людей здатні утримати її або розтоптати. Майстри ховали в лабораторіях дивні кристали й магічні рунічні кола, вчені збирали знання про небачені істоти, а мудреці намагалися скласти карти невидимих потоків магії. Кожен день був боротьбою за гармонію і контроль, бо без цього знання ставало б руйнуванням.

Вейри — діти морів, мешканці безодень, підкорювачі глибин океанів. Їхні тіла текли між хвилями мов ріки світла, їхні очі блищали, як поліровані перлини. Вони чули пісні води і розуміли її мову; могли спілкуватися з істотами, що жили у темних глибинах — люмінесцентні риби, кам’яні гіганти, морські змії, що ховалися в тіні коралових рифів. Вейри знали стародавні секрети океанів і берегли їх, як найбільший скарб. Їхні мудрість і сила нерідко ставали вирішальними у битвах між світами, бо вони могли підняти шторм і затопити сушу, змінюючи хід війни одним рухом.

Ксаларі — тіньові мисливці, народ темряви. Вони рухалися тихо й непомітно, гострі й хитрі, швидкі, як вітер у горах. Їхні серця були загартовані боротьбою, а душі — закриті від чужих емоцій. Вони полювали на магічних істот і ворогів у тіні ночі, могли проникати у найтемніші куточки світу, залишаючись непоміченими. Для інших рас вони були загадкою й страхом: зникали, як ніч, залишаючи лише тих, хто бачив їхню силу, і пам’ять про неї. Кожен крок ксаларі — це тиша й смертельна точність, кожне дихання — обіцянка смерті ворогам і захисту своїм.
Колись чотири світи були одним. 

Люди, айріани, вейри і ксаларі жили у мирі, магія текла крізь землю, небо і воду, об’єднуючи їх. Але амбіції, заздрість і страх привели до Великого Розлому. Серця, що тримали світло й тінь, були розбиті, кристали, що тримали баланс, розлетілися по всіх світах, і відтоді кожен народ залишився на самоті з власною природою і слабкостями.

Айріани залишилися в небі, втративши контакт із землею; люди боролися з хаосом і намагалися відновити знання, забувши про єдність; вейри сховалися під хвилями, пильнуючи таємниці океанів; ксаларі продовжували полювати у темряві, довіряючи лише собі.

Минали століття. Легенди про єдність світу ставали тьмянішими, спогади про дружбу рас — байками для дітей. І тоді народилася Розколота — дівчина, чия кров несла у собі світло і тінь, чия магія здатна з’єднати розділене. Її серце б’ється у двох ритмах, її появу бачать як прокляття для одних і надію для інших.

Айріани помічали знаміння на небі, люди шепотіли про пророче дитя, вейри відчували хвилювання у глибинах океанів, а ксаларі помічали темні крила дівчини, знак древньої тіні, що може стати союзником або смертельним ворогом.

У світі, де магія втрачала контроль, де кожен крок міг бути останнім, з’явилася вона — Розколота. Вона стане ключем, який або об’єднає чотири світи, або спалить їх у полум’ї. І навіть ті, хто вважав, що їхні народи виживуть самостійно, відчують: доля тепер пов’язана з цим дівочим серцем.

Бо коли голоси світів замовкнуть і кристали загоряться, тільки та, хто розділена всередині, зможе об’єднати все зовні. Її пісня ще не звучала, але її відчуття вже тремтіло у всіх чотирьох світах — тихим подихом, який обіцяв зміну, і нову еру, що народиться серед хаосу і світла, серед тіней і надії.