1 Я лілія саронська.
я лілія долин.
2 Моя кохана між других дівчат -
мов лілія між терням.
3 Коханий мій, між інших юнаків,
мов яблуня між дерева́ми лісу.
В тіні її сидіти я люблю.
й плоди її такі смачні для мене.
4 Він мов би в винний дім мене увів.
І наді мною є його знаме́но -
любов.
5 Так підкріпіть ви печивом мене
і яблуками освіжіть
бо хвора
я від любови.
6 Його лівиця під моєю головою;
а права - обійма мене.
7 Я заклинаю вас, Дочки Йершалаїму,
газелями та ланьми польовими:
о не тривожте, не пробуджуйте любов,
поки сама того не забажає.
8 Та чую голос я коханого свого!
Ось, він іде!
По горах і по схилах
він скаче.
9 Бо подібний до газелі,
чи молодого о́леня коханий мій;
ось за стіною він,
у вікна зазирає,
між ґрати загляда.
10 Мовляє друг улюблений до мене:
«Устань, подруженько,
прекрасная моя
й виходь:
11 Зима пройшла, і припинився дощ, ущух;
12 Квітками убирається земля;
Птахи пісень співають
і чути голос горлиці
у нашому краю.
12 Смоковниця стоїть в плодах незрілих,
духмяно виноград цвіте.
Устань, кохана, милая моя,
іди за мною!