Розділ II Де принц знайомиться з онукою величної королеви, та також і дочкою народу Дану

Розділ II  Де принц знайомиться з онукою величної королеви, та також і дочкою народу Дану, та також вороги виходять на сцену

Десь поряд із замком де Блуа

- Як, принц зміг вистояти проти кабана?

-Там була дочка брата короля, онука королеви Анни (Ярославни). 

- (Задумливо) Отже, увага була на іншій королівській крові. А хлопець то не боязкий... Нічого, зірки кажуть, що у цієї милої маленької дочки графа - скоро станеться заручення зі старим маркграфом Андалузії. Її служниця порадить їй втекти разом із хлопчиськом. Якщо вірити зіркам, зараз їхня доля міцно пов'язана і він втече разом з нею. Отже, підготуй своїх молодиків

- Так, месір.

Увечері небо затягнулося чорними хмарами і пішов дощ. Ігри з дівчатками графа принцу набридли, вони були якісь нудні, всі хованки та жодних інших ігор, він вже нудьгував за своєю 8-річною сестрою Блатмін та їх походами по Дубліну. Зачинившись в одній із кімнаток, принц лежав на ліжку і відверто байдикував, по склу вікна барабанив дощ, шелестіло листя. Раптом хтось постукав у вікно, спочатку Еріку здалося, що це дерево, але потім постукали ще й ще. Ерік витяг свій срібний ніж, побачивши людський силует за склом і відчинив вікно. Там була Агнес, дівчинка з якою він був на полюванні.

- Леді, що ви робите по дощу? - запитав він.

- Я втекла від нудних дорослих, виходьте до мене вашу високість. Невеликий дощ. Або ви боїтеся.  

Дівчинка була на дереві, її русявим волоссям стікала вода, а блакитні очі “світилися”.

Ерік посміхнувся і заліз на парапет вікна і спустився на землю. І піднявши голову спитав дівчинку, - "А чого це Ти ввечері під дощем по деревах лазиш?".

Дівчинка засміялася, злізла з дерева і побігла. Принц не зовсім зрозумів, але відчув, що щось трапилося і подався за Агнес.

Роздвоєним лезом розрізав небо спалах блискавки і грім оголосив округу, дівчинка спіткнулася і впала в траву і затулила руками обличчя. Запихавшись, Ерік став поруч і простяг руку.

- Мій батько хоче видати мене заміж, за старого, - схлипуючим голосом сказала дівчинка.

Хлопець став на коліно і по-дитячому, по-дружньому обійняв дівчинку, а та уткнулася йому в груди, її веселість немов вітром забрала. Принц провів по волоссю дівчинки долонею, так він багато разів вже заспокоював Блатмін, свою сестру. Як він розумів цю дівчинку, адже він теж тут заради того, щоб знайти собі наречену. Але промовчав.

Дівчинка трохи заспокоїлася і сказала, - “Дякую, мені вже легше? Я вирішила втекти з дому.”

- Може, він не настільки поганий, як тобі здається.

- Він старий! Я думала тобі запропонувати тікати зі мною, але бачу що ти такий же. Розфуфирені графські доньки, якраз для вас, Ваша високість, - вирвавшись з рук принца, Агнес кинулась тікати, а Ерік тільки й подивився вслід дівчині, що тікає. Він би не проти і сам втекти, але тільки принц чудово розумів, що він спадкоємець і збігати не має права, тим більше з простолюдинкою, як він думав.

Він уже майже заліз у вікно, як раптом подумав: “А раптом там розбійники? Що вони з нею зроблять?”, у принца було дуже погане передчуття. Він розвернувся тікати, але подумав - "Шукати вночі, самому, безглуздо, а значить варто варто викрасти у батька його пса".

Ерік знову заліз у свою кімнату через вікно, тихо відчинив двері і пробравшись коридором, так щоб варта, після неабиякої пиятики на честь їхнього прибуття, не прокинулася. Батько, як і за часів свого юнацтва волів тверде ліжко, а не м'яку перину, так що розстелив свій плащ на підлозі і спав на ньому. На ліжку спали дві дівчини, їх оголений вигляд збентежив хлопчика, але, добре, Ерік відразу помітив, що біля нього виляє хвостом Ейдан.

- Ейдан, до мене, скомандував принц.

Десь у лісі біля замку

Темно, дощ не припинявся, дерева були страшними, своїми гілками були схожі на страшні чудовиська з казок. Вони ніби кігтями тяглися до Агнес. Було страшно, дуже страшно, але дівчина все йшла вперед, адже десь там на неї чекала Жюльєт, служниця з конем і візком. Та пообіцяла, що влаштує Агнесу на корабель у Рутенію (Русь) до її троюрідних братів та сестер, а там вона дочекається батька з хрестового походу і той відговорить матір, видавати дочку за старого маркграфа. Звичайно її гризла совість, за те, що втекла з дому, їй було сумно що вона зганьбила батька... але гордість властива всім у кого текла кров Рюриковичів взяла своє. Раптом небо висвітлило блискавку і пролунав грім. Дівчинці здавалося, що вона згрішила перед Богом і Він на неї гнівається...

- Пробач, Боже, але не хочу я віддавати своє дівоцтво старому. Допоможи мені, будь ласка...

Але на її молитву пролунали ще грім і блискавка.

От і доріжка, а там видно силует дівчини та воза.

- Жюльєт, а де візник, - спитала Агнес.

- Тут багато візників, дівко, - озвалося безліч чоловічих голосів

- Жюльєт... як ти могла? Та служниця - я служу англійському королю, вас скоро відпустять… Ну чоловіки хочуть трохи позабавитись. Ви вже доросла, я бачила жіночу кров.

Агнес спробувала втекти, але з тіні вийшов брудний мужик і міцно схопивши її перекинув собі через плече. Дівчинка намагалася брикатися, відбиватися, але все було марно.

- Ваше сіятельство, вас батьки погано пороли, якщо ви втекли. Ви сподівалися втекти від весільного ложа одного старого, вітаю ви втекли... Але від весільного ложа мого божества ви не втечете, - сказав чоловік у чорному, який вийшов з тіні щойно. Обличчя його було прекрасне, наче лик янгола. Але очі були холодні, мов темрява ночі.

Минувши варту, Ерік спробував прокрастись повз варту, але його зупинили.

- Ваша високість, ви це куди вночі та без охорони?

- Зі мною Ейдан, просто невелику прогулянку хочу здійснити.

- У лісі одному небезпечно.

- Бачили кабана якого сьогодні принесли з полювання, його я один звалив, тож не бійтеся, та й я досить дорослий уже, щоб відповідати за свої вчинки.