#1

Гарячий липневий вітер шарпав на деревах листя. У лісовому повітрі ширилися різноманітні запахи: вологого ґрунту, хвої, сухого різнотрав’я. А ще, геть неочікувано, у цей букет ніжно впліталася нотка свіжої, трохи підгорілої випічки. Аромат линув від узлісся, де побіля невеличкого озерця притулилася старенька пекарня. Поблизу води, зануривши ноги у прохолодну воду, сиділа дівчина. Її розпущене каштанове волосся струменіло спиною, спускаючись аж до землі. Насичені, мов та перша весняна зелень, очі незмигно дивилися на водну гладь. У голові крутилися легенди, що їй колись розказував дідусь та інші селяни.

 За легендам у озері оселялись водянці й інші містичні істоти (можна навести якусь легенду). Дівчина дістала із свого  наплічника торбинку з маковою булочкою і двома канапками, повагавшись вона таки відклала булочку на потім й із задоволенням вкусила білий хліб, щедро намащений нутелою, джемом й викладеною полуницею.

                                   ***
-нарешті я вдома!- кинувши на крісло рюкзак, дівчина плюхнулася на диван. Руда кицька Ліліан, що до цього собі мирно спала на подушці, невдоволено нявкнула, коли дівчина потягнула її собі на руки.
Пестячи кицьку ,Луїза дістала телефон набираючи на ньому номер Маріхен, своєї найкращої подруги з якою небачилась уже доволі давно по одній простій причині; літній табір. Це прокляте місто яке забрало її подругу на наступні два тижні. 
Приклавши до вуха гаджет дівчина відклала кицьку й почимчикувала до холодильника. У таку спеку склянка прохолодного лимонаду була найкращим порятунком, Ліліан пройшлась диваном, зістрибнув із дивянячої ручки кицька пішла слідом за власницею, надіючись що їй дадуть щось смачненьке.

-алло?.- у трубці пролунав роздратований голос
-Марі, привітик! Ти коли приїдеш? Я скучила за тобою- радісний голос Луїзи пролунав кімнатою