Повернення в Майбутнє

Я опинилася себе в дома, я дивилась довкола, і зрозуміла що я повернулась, до батька, володаря вогняного царства, я була щаслива що це жахливе випробування закінчилось, я не знала що чекає мене в подальшому, але я була готова до будь якого повороту подій. Але я мала план що якщо, я зустріну Пань юе то обов'язково триматимусь подалі, щоб не зіпсувати його життя. Але усе сталося навпаки. 

Я йшла до батька, бо йому треба було обговорити щось зі мною, я не знала що саме і тому боялась. 

-доню:сказав батько коли я прийшла до нього... Ти проходила випробування, і я знаю що це недоречно саме зараз, але ми з мамою вирішили видати тебе заміж, ти згодна з нами... 

-гаразд я згодна, але нехай він буде не жорстокий... І не з знаті. 

-він не жорстокий але він зі знаті, пробач, лише він хотів одружитись з тобою. 

-гаразд я згодна на все:але в мої думках було лише одне триматися подалі, від Пань юе... Якби ж я знала що моїм чоловіком буде....саме він. Батьки сказали мені не виходити з кімнати, адже за звичаями вогняного клану, якщо наречена вийде за день до весілля на вулицю, то вона буде мати нещасний щлюб, тому я послухали моїх батьків, я готувалася до весілля, мого майбутнього чоловіка також мабуть, я виглядала хоч і простенько але красиво, на мені було червоне ханьфу, з елементами золотої та нефритової вишивки, червоні черевички, обшиті шовком, на голові золоті прикраси, та вуаль якою б мали покрити мені голову, в руках у мене було віяло, я оглядала його бо воно нагадувало мені про, наше минуле весілля з Пань юе, в думках у мене було лише 'цікаво де ти зараз', 'чи живеш ти щасливо', 'як ти'але зараз я більше непокоїлася за весілля. В нас було багато часу, і я не знала чим себе заняти, я вирішила пограти на Цитрі адже це я вміла найкраще. Я грала ту мелодію яку колись грала Пань юе і несправжньому батькові, у мене в самої навернулись сльози, і я припинила гру, адже ці спогади, ранили мені серце. Тепер я сиділа і дивилась, дивилась в далечінь, але чи могла я полетіти як вільний птах, з цими думками я лягля спати. Мені снився сон коли ми з Пань юе вперше поцілувались, коли вперше я відала життя за нього, чому він не виходить з голови, я не могла заспокоїтися, але коли я відкрила очі ще було темно, до ранку було не далеко, я думала і думала, я не могла спокійно сидіти і не думати про нього чому ну чому? Чому я не можу просто його забути? Чому не можу жити, без нього? Мене вдягали і вивели на вулицю, служниці вели мене, а солдати супроводжували, адже я фенікс який повстав з попелу, я згадала усі моменти з мого минулого, і повстала перед своїм новим чоловіком, я не бачила його, бо вуаль була така що не пропускали світло, церемонія вінчання почалась, ми зробили три поклони, опісля мене супроводили до покою, в якому я мала провести першу шлюбну ніч, із чоловіком, я чекала його не довго, він прийшов навіть зарано, я сиділа стиснувши руки, я боялася, що мій чоловік, ненавидить мене як і Пань юе. Але він сів поряд зі мною. Схоже він не знав хто я, а я не знала хто він, ми мовчали декілька хвилин. 

-хто би ви не були:нарешті показав він, доволі знайомим голосом -я не буду вас любити, адже моє серце належить іншій дівчині, яка зникла багато років тому назад. Думаю ви мене розумієте. 

-Я вас розумію...Моє серце неналежить нікому, адже я зрадила сім'ю і коханого, але я не можу його забути. 

Ми просиділи мовчки іще кілька хвилин. Він підвівся... 

-ну тоді пробачте... Вам доведеться ночувати одній, і вуаль теж знімете самі. 

-дякую вам що розумієте мене, промовила я... Але крізь вуаль я легенько побачила його.... Пань юе, я злякалася, але не подала виду, я була щаслива що він не побачив мого обличчя. Але я дарма так думала. 

-ні мені все цікаво хто ви... Він потягнув руку щоб зняти вуаль, але я схопила його за руку. 

-може не варто.... Я не гарна. 

-Я перевірю.. Я не встигла, зупинити його як він скинув з мене вуаль... 

-Лу ЛіСяо!!! Це ти... Ти жива... 

-Пань юе! Що ти тут робиш. 

Ми були раді зустріти один одного, він був таким щасливим, я теж, ми з'єдналися у поцілунку, і на цьому наразі історія закінчуєтся. 

Ця історія сповнена, небезпек, страждань, переживань, пристрастей, але ця історія справді пов'язана за змістом з моїм життям, мене теж хочуть видати заміж, не по власній волі, через цей твір я передаючи свої страждання вам... Читачам... Будь ласка якщо можете підтримайте мене коментарями та лайками, я люблю всіх і кожного. Я бажаю вам вийти заміж лише по коханню а не за винятком батьків. Я звичайно лише починаю свою кар'єру письменника, і мої твори можуть не сподобатись більшості, але я буду рада кожному читачу. 

З повагою автор.