Я сіла на стілець, але я відчула наче у кімнаті хтось є, я обережно підвелась, і підійшовши до дзеркала, схопила шпильку, я різко обернулась і приставила шпильку до горла нападнику, але глянувши хто це я побачила Пань юе, він вихопивши шпильку з моїх рук, обережно запхав назад у голову, взяв мене за руку...
-так боїшся мене... Що готова вбити...
-нііі я лише... Лише... Уже всеодно я знаю що це ти, сказала я. Я розвернулася і хотіла було піти, але він схопив мене за руку і притягнув до себе... Я стояла шокована бо я не очікувала такого повороту подій..
-відпусти будь ласка... Сказала я.
-хіба ти не обіцяла виконати, усе що було сказано в листі, чи може ти мені збрехала...
Він підняв мене і посадив на стіл...але тут прийшов імператор, Пань юе поцілував мене, в шию,він цілував все вище і вище поки не підійшов до вуха, він прошептав мені"прожени його, прожени" я намагалася вирватись з його залізних обіймів але усе було марно, він цілував мене, і не зупинявся...
-Лу ЛіСяо можна зайти... Говорив за дверима Дзи Чу..
-у тебе не має бути с чоловіків окрім мене...ти лише моя... Прожени його.. Шептав мені на вухо Пань юе, я не знала що робити, я хотіла позбутись їх обох, але один стояв за дверима, а інший, цілував мене, як би я не виривалась у мене нічого не виходило, і врешті не маючи вибору я сказала...
-ваше високосте... Я не належно одягнена.. Будь ласка ідіть...
-але..
-прошу вас... Благально сказала я.
Він попрощався зі мною і пішов, я скориставшись нагодою відіпхнула Пань Юе, і вдарила його по щоці, але він розлюченого схопив мене на руки, і поклав на ліжко,я хотіла відштовхнути його, але він притинув руки до ліжка, нахилився і прошептав:
-ти ж обіцяла в листі що готова на все, ну то одружись зі мною...
-Пань юеее відпусти мене, ти знаєш що я не можу цього зробити, ти знаєш що я вже одружена... (за дверима стояв імператор, і сказав своєму міністру убити Пань юе завтра ввечері,) цю ніч ми провели разом, коли настав ранок я встала і одягнувшись, пішла до імператора. Він запитав як я себе почуваю, я відповіла що краще ніж учора:
-що ти робила в кімнаті з князем... Відповідай кричав він.
-нічого... Я нічого не роби... Я не договорила він схопив мене за шию...
-ти смієш мені брехати, я знаю що ти провела ніч з ним, чому чому ти це робиш...
-ваше високосте я... Я знайома з ним уже дуже давно. Але ми не можемо бути разом бо мене одружилися на вас.
-добре... Тоді випиймо.. Він протягнув мені невеличку чашечку, я не знала що у ній снодійне і випила, раптом я впала і заснула, Дзи Чу роздягнув мене, і переодягнувшись у інший одяг, коли я відкрила очі, уже був майже вечір, я згадала що сталось і побігла до Пань юе, я боялась що він помер, але він просто стояв і дивився на небо, я заспокоїлась, оглянулась, але в альтанці я помітила імператора, він націлився на Пань юе, я побігла побачивши що він випустив стрілу, я стрибнула захищаючи принца, і через секунду побачила сльози на очах імператора, він крикнув ніііііі..Пань юе обернувся, він побачив що я стою до нього спиною, він торкнувся до мене і я впала на нього, він теж крикнув ніііііі, що ти накоїла мали вбити мене, він ненавмисно підвівся, кинув свій меч в імператора і той впав замертво, Пань юе кричав з його очей текли сльози, я не відчувала уже болю, я ледве показала, що...
-Я щаслива, що захистила тебе...
-ніііііі чому чому ти це робиш, прокричав він...
-бо.... Бо... Я люблю тебе..
Я знову почала світитися дивним світлом і Пань юе запитав мене...
-чому... Що це за світло, чому ти знову світишся. З мого рота потекла кров випав ще один шматочок серця, на цей раз біль була жахливою.
-що це, Пань юе нахилився і підняв цей дивний предмет, з землі, він пильно оглядав його а потім і мене, я лише усміхнулась мої очі закрилися, я більше нічого не бачила і не чула.
Пань Юе взяв Лу ЛіСяо на руки, і поніс у свої покої там він оплакував її день і ніч, адже він любив її, врешті він теж заслаб, але на кордоні з царством почалась війна, і Пань юе пішов на захист, він боровся за свою кохану, але врешті решт теж помер він боровся до останнього, але Лу ЛіСяо стала його слабкістю.