День другого випробування

Настав ранок, ми мали готуватися до нового випробування, і нових втрат, я дедалі більше непокоїлася за життя принца, адже я не повинна померти раніше нього, як би ж він знав що йому випаде доля убити мене, але він цього не міг знати і це було на краще,адже якби він дізнався то обов'язково б відав за мене життя, і на щастя він не дізнається поки не прочитає листа після моєї смерті. Я сиділа і обдумувала усе. Я дивилась на місяць який сяяв прямісінько у моє вікно, я сумувала і тужила, адже я втратила усіх близьких мені людей, і сама скоро мала зникнути. Я сумнівалася що доля встане на мій бік, але вона встала проти мене, довгоочікуваний і тяжкий момент настав, уже була майже північ,я вийшла на вулицю, поруч зі мною стояв принц, він дивився на мене і пильно вивчав, потім протягнув мені руку.

-нам пора... Сказав він. 

Я не вимовила ні слова лише кивнула головою, і попрямувала слідом за ним. Ми йшли не озираючись і не розмовляючи, я не боялась що він дізнається про смерть моїх брата, батька та сестри, я хвилювалась лише щоб з ним не сталось нічого. Я дивилась йому в слід сподіваючись що він мене зрозуміє. Я не боялась за своє життя, моє життя нікчемні, і сповнене хитрощів, страждань, обману, і болю, такого життя я не побажала б навіть ворогу. 

-чому ти мовчиш? Запитав він... 

-яяяяя... Яяя не знаю ти нічого не говориш і я теж мовчу... 

-чому ти не виходила в ці дні на вулицю, і чому ти втекла одразу після того як ми повернулись? 

-це не важливо.. головне пройти це випробування чи не так? 

-так звичайно... Але я хвилююсь... 

-не треба хвилюватись, я не дам собі пропасти. 

Він зупинився.. Повільно обернувся до мене, взяв мене за руки і сильно притиснув до себе.. 

-Я завжди буду хвилюватись за тебе.. Бо ти єдина хто в мене лишився. 

-Я тобі дещо розповім але коли ти це дізнаєшся ти зненавидиш мене.. 

-ніколи... Я не ненавиджу тебе.. Говори. 

-мої батько і брат зникли... Боооо... Боооо.. Я убила їх. 

Щойно я сказала ці слова він відштовхнув мене від себе, вдарив по обличчю, і пішов, я очікувала таку реакцію адже він не знає правду. Проте скоро усе дізнається. Я вже сама підійшла до платформи і встала навпроти нього він навіть не хотів глянути на мене, я його розумію, скориставшись нагодою я кинула йому у чашку, таблетку забуття, на час нашого випробування він забуде що я говорила але коли ми повернемось він усе згадає. Ми випили я перша знепритомніла, потім він, коли я відкрила очі я лежала на колінах у якогось молодого хлопця, з вигляду було видно що він був імператором, він мав майже золоте вбрання, і ніжно гладив мене по руці, я різко відстрибнула у бік і попросила вибачення, він глянув на мене з подивом, і сказав.. 

-що таке.. Чому ти так різко зістрибнула.. 

-ваше високосте я вела себе не пристойно, прошу пробачте мене.. 

-що ти говориш.. Лу ЛіСяо що з тобою... 

-ваше високосте я не пам'ятаю що зі мною і хто я... Сказала я. 

-ти Лу ЛіСяо моя дружина ми одружились два дні назад, я імператор Няньченя, Дзи Чу невже ти усе це забула?

-пробачте але так... 

-Я думаю ти скоро усе пригадаєш. Сказав він. 

-ваше високосте можна я піду до себе? 

-так звичайно іди... сказав він. 

Я поклонилась Дзи Чу, і розвернувшись я вийшла, він проводжає мене поглядом, і не розумів нічогісінько.Я шукала Пань Юе, але ніде його не бачила. Я пішла до себе, я була дуже втомлена, і мене весь час нудило, я лягла відпочити і незчулася як заснула... Мені приснился сон, де мені показали що Пань Юе зараз не принц дракон, а князь-воєвода. І якщо я напишу йому листа то він погодитися приїхати адже як мені розповіли я врятувала йому життя, і між нами була любов. Я відкрила очі, і вирішила написати таки листа, але не знала чи Пань Юе, зараз має теж ім'я чи може уже інше, як пізніше з'ясувалося що в нього теж саме ім'я. Мій лист був про допомогу, адже на нашому кордоні стояла армія ворога, і нам потрібен був захист.Ось як звучав лист.. 

"цей лист прийшов до вас із Няньченя, від супутниці імператора Лу ЛіСяо, я прошу вас допомогти нам, біля наших кордонів зібралася багатотисячна армія ворога, нам потрібний ваш захист, якщо ви погодитись, я зроблю усе що ви скажете, навіть відамся вам, прошу будь ласка захистіть нас." я сподівалась що він відповість, і справді на другий день мені надійшла відповідь.. 

" імператрице,я готовий вам допомогти, але чи справді ви готові виконати те про що зазначили у листі, я приїду до вас завтра ввечері, дайте мені відповідь.                                          Генерал Пань Юе."

Я справді була готова на усе тільки щоб воз'єднатись з ним, тому коли він приїхав я дала відповідь ТАК я згодна на усе, аби він захистив наше царство. Я знала як він мене любив, але я не могла повстати проти імператора. Врешті я лише чула доповіді про те що військо Пань Юе стоїть на варті царства. Я заспокоїлась, і пішла до себе в кімнату...