Повернення назад

Коли ми опинилися поза дзеркалом часу, я побачила що Пань юе, стоїть навпроти мене із закритими очима, коли він відкрив очі побачив мене і сильно стиснув мою руку, потім він ретельно оглянув мене і виявив що місце де я була поранена, з'явився  символ квітки, він обережно відпустив мої руки... 

-ти як? з тобою усе гаразд? Ти не поранена? - він завалив мене запитаннями, і дивився на мене так наче він мене захищає і хвилюєтя за мене. 

-зі мною все гаразд, не варто так хвилюватись... 

Він сказав що завжди буде за мене хвилюватись і нікому не дозволить мене образити. Я повільно прийшла до себе, закрила двері і переконалась що в кімнаті нікого не має, у мене була жахлива біль, я ретельно почала вивчати свою рану але нічого дивного не помітила, але я відчувала біль в області серця, я розуміла що іще два рази і я просто невитримаю і більше не прокинусь, тому що моє серце знищюєтся і я не зможу його відновити, пізніше я пішла до свого брата, і запитала що буде зі мною якщо я втрачу свій дух.. 

-ти помреш у цьому житті і повернешся туди звідки ти прийшла, а що таке? .. 

-Я просто запитую, мені цікаво це дізнатись.

-Сестро я добре тебе знаю, ти без причини не запитуєш. 

-справді... я просто запитала мені справді дуже цікаво... 

-ну гаразд. З недовірою поглянув на мене брат

 я знала що мій брат винен у всьому цьому, і що він насправді демон,але видавала наче я нічого не знаю, я приховувала це від усіх попри те що у майбутньому, саме він знищить мене і мій дух. Він просто хоче влади, і тому він намагаєтся зробити мені і принцу проблеми. Я пішла від брата, і випадково зайшла до принца Пань юе, тому що його павільйон дуже схожий на мій, я прийшла і сіла на ліжко, почала думати але я, відчула що хтось є поряд,я обережно обернулась і побачила майже роздягненого принца, ну звичайно я з подивом розглядала його... 

-принцесо,що таке чому ви завітали до мене....? 

-Я..... Яяя... Я просто переплутала ваш павільйон зі своїм, прошу пробачте мене.. 

Він підвівся обережно встав із ліжка:

-принцесо чаму ти просиш пробачення, ти ж геть нічого не зробила поганого, просто вдерлась в мої покої... 

Він встав з ліжка, і підходив до мене все ближче і ближче, поки врешті не притиснув мене до стіни, я не сміла подивитися на нього, бо я справді боялась його, він заблокував мене і нахолився до мене так близько, що я чула дотик його губ на кілька сантиметрів від мене:

-ти увірвалася до мене, і ти справді думаєш що я тебе відпущу просто так, ой яка ж ти наївна. 

-ваша високосте, будь ласка відп....

Я не встигла договорити, його губи торкнулись моїх, він цілував мене так наче я зараз зникну, я намагалася не підаватись цій омані, адже можливо він задумав новий план як позбутися мене, я відштовхнула його і хотіла уже піти, але він схопив мене на руки, і поклав на ліжко... 

-ти так просто звідси не вийдеш,моя армія обороняє твоє місто від нападників, якщо хочеш захистити їх краще слухайся.. 

-Нізащо...

Я схопила шпильку яку він подарував, і сказала що я знищу це якщо він не відпустить мене, він лише усміхнувся, і хотів було забрати її у мене, проте я розламала її на двоє і тут одразу я відчула сильну слабкість, і страшенний біль у грудях, ура мені вдалось знизити шпильку, я відчула як у мене почало повільніше битись серце, потекла кров, я зблідла, і у мене потемніли очі, принц хотів схопити шпильку і з'єднати її та тільки він торкнувся до неї вона розвіялась:

-що ти накоїла це ж частина твого серця:Кричав він.

Я впала, коли я відкрила очі я лежала у ліжку і поряд були Пань юе і мій брат, побачивши що я відкрила очі вони обоє пристали до мене "як ти", "як ти себе почуваєш", "чи усе гаразд" я просто дивилась на них і думала як же мені позбутись їх,я лежала і дивилась на Пань юе, сподіваючись що вони мене залишать у спокої, коли вони поснули біля мого ліжка я встала і хотіла було піти, але я відчула як чиясь сильна рука схопила мене, і хтось різко потягнув мене до себе, я опинилась у залізних обіймах, і не могла з них вибратись, я вирішила подивитися хто це, це був Пань юе, в його погляді я побачила що він справді не залишить мене в покої, я запитала чого він мене так сильно тримає, на що він відповів:

-ти моя принцеса, я тебе ніколи не відпущу, і не залишу. 

-принц, з вами усе точно гаразд, ви ненавиділи мене а зараз навіть ні на крок не пускаєте, чому? 

-тому що я полюбив тебе, коли ми вперше з тобою зустрілись, коли ми вперше з тобою проходили випробування, і коли ти вперше хотіла позбутися мене. 

-ваша високосте.. 

-не називайте мене так, зви мене як завжди Пань Юе. 

-добре якщо ти цього справді хочеш,але перестань  мене переслідувати. 

-добре.... не буду.:промовив він іронічно.

Ми розійшлись бо ми повинні були готуватись до наступного випробування, я знала що я можу загинути але я повинна захистити принца, інакше я  просто зненавиджу саму себе і буду звинуватити себе що не захистила принца...