Перше випробування

Я хотіла щоб ми якомога швидше пройшли усі випробування, і усе швидше закінчилось. Я чекала дня коли я врятую принца, і зможу втекти світ заочі, аби мене ніхто не бачив, але ми не зможемо розтатися, бо наше майбутнє було трагічним і наповненим пристрасним коханням. 

Мій батько час від часу,навідував мене аби перевірити чи зі мною все гаразд, знаєте у мене було таке бажання втекти або провалитися крізь землю, але я не могла зробити навіть цього... 

-не сумуй.. Казав мені батько.. Ти просто пройдеш випробування, і повернешся у своє життя, адже принц-дракон в минулому вчинив так з тобою не з проста він... 

-Тату ти говориш про моє минуле життя, а ти подумав хоч раз про мене, тобі лише хочеться отримати владу, і тому ти так жорстоко до мене ставишся правда ж... Говорила майже криком я. 

-ні це не так я бажаю лише добра тобі... Я не хочу щоб ти страждала. 

-тоді чому моїм батьком є не ти, а володар вогняного клану, я думала що моє життя нічим не відрізняється від життя інших дівчат, а виходить що усе набагато гірше. 

-ну не говори так, ми не хочемо... 

-ви не хочете щоб я страждала, ти це повторюєш сотню разів... 

-ні ми не хочемо щоб ти дізналася,.. Ту жахливу правду... 

-яку правду? Запитала я. 

-ми розповімо тобі, але зараз не час. 

Батько вийшов з кімнати, навіть не озернувся я хотіла його зупинити і перепитати, але він скориставшись магією розтанув у повітрі, сенсу шукати його не було бо наш клан великий, але я будь-що хотіла дізнатися правду, я ходила до брата і до сестри, але вони вперто мовчали кажучи що я переїду до принца-дракона Пань Юе і пройшовши випробування я все дізнаюсь. Я не могла зрозуміти чому, вони від мене щось приховують. День нашого випробування настав, ми повинні були іти о півночі, мене одягали і прикрашали, як не дивно і принца також, ми мали іще доволі багато часу на те щоб  підготуватись, Пань Юе одразу кудись зник, напевне пішов до батька, а я сиділа і думала над словами мого батька, до мене зайшов брат, він дивився на мене і бачив мій сум, він єдиний хто прийшов мене потішити. 

-сестро я знаю тобі тяжко, але ти не повинна здаватись, ми з сестрою хвилюємось за тебе і не хочемо щоб ти сумувала. 

-а доречі де вона, чому не прийшла. 

-її не пустив батько, йому щось від неї треба, але вона просила передати тобі щоб ти не переживала і думала лише про позитивні речі. 

-як же я вас люблю:обняла я брата,брат іще сильніше мене стиснув, так що ледь не удушив. 

-сестричко... Як би я не хотів тебе відпускати... Але я не можу нічого зробити.. СЕСТРИЧКОО.. 

Ми ще довго не могли,заспокоїтись і плакали пів дня, брат передав мені подарунок від сестри, гарну шпильку з червоного каменю, він одяг мені його, і поцілував в лоб, він попрощався зі мною і пішов додому, я довго проводжала його поглядом, а коли подивилась на небо помітила що вже вечір, а це означало що скоро почнется випробування, я дізналась що Пань Юе повернувся, я сподівалась на те що він не зверне на мене увагу, і сіла на ліжко, я обдумувала все що у мене було впродовж мого життя, але ніяк не могла забути що саме Пань Юе убив мене в минулому. 

От от повинно було початися випробування, я сиділа і дивилась на місяць який освітлював кімнату, і тут хтось відчинив двері, я згадала момент з минулого життя і справді злякалася, але Пань Юе підійшов до мене, і лагідно проказав:

-ти готова... Нам треба іти. І він протягнув мені руку, я обережно дала йому руку адже я все-таки пам'ятаю що він лиходій, він усміхнувся, я здивовано і з підозрою подивилась на нього, але його погляд був лагідний неначе він справді піклуєтся про мене, я вийшла з ним, він вів мене обережно, і стежив щоб я не зробила щось собі, я хотіла забрати руку бо він вів себе доволі дивно, ви згодні?але він стиснув мою руку сильніше.. 

-чому ти стиснув мою руку? Запитала я,. 

-тому що ти хотіла від мене втекти, але я не хочу тебе відпускати:Він зупинився, доречі це тобі... 

Він протягнув мені якусь коробочку, яка була гарно прикрашена, коли я відкрила її я побачила гарну шпильку з нефритовим каменем, тоді я відчула що у моєму серці щось боляче мене вкололо це мій нефрит істини зреагував на нього, значить це була друга частина мого серця, він запитав мене чи подобається мені, я відповіла що дуже, (але я зрозуміла що це половина мого серця, і я повинна її знищити) він витягнув її, і надяг мені, але помітивши, іншу шпильку він вирвав її з моєї зачіски, і протягнувши прокричав:

-що це таке, хто тобі його дав, твій коханий.. так:він схопив мене і почав трясти, і кричав чиє це? Я вирвалась і відповіла:-це подарунок брата невже навіть брат не може мені нічого подарувати... 

Він заспокоївшись сказав-пробач... Я не хотів тебе образити... 

-ти не образив.. Ти налякав. 

-пробач мене, я просто... Не хочу.... Одним словом я не хочу щоб у тебе були інші чоловіки. Розумієш? 

Я дивилась на нього і зрозуміла що він встиг мене полюбити, але довіряти йому я не могла, ми пішли в зал долі,саме тут ми мали відправитись на випробування, ми зайшли в цей зал, і пройшли до гарного місця, яке було  в хмарах до них можна було торкнутися, у центрі стояло дзеркало, його було складно побачити бо було темно, але завдяки місяцю можна було розгледіти, що воно було золоте і велике, усередині нього був годинник, з різними часом і світами, поряд протікала річка, і було дуже гарно,ми підійшли до нього, щойно Пань юе і я встали на платформу, дзеркало засяяло блакитним світлом, я була вражена красою цього місця...

Ви запитаєте чому героїня твору проходить два випробування а не три, тому що перше випробування вона пройшла уже давно, ще коли вона одружилися з Пань юе і він убив її, перше випробування для неї було тяжким, але вона не знала тоді нічого, але зараз знаючи усю правду вона всеодно ризику життям...