Зустріч з принцем- драконом

Я дивилась на служанку великими очима думаючи що вона жартує як і мій батько але вона запевнила мене:

-принцесо чому ви так на мене дивитесь... 

-Я... Я просто не можу оговтатися від того що я фенікс і що мій батько володар вогняного клану... 

-чому ви здивовані.. Ми готувались до вашого приходу, є одна книга яка пророкували що зяветеся ви.. 

-книга? Здивовано запитала я.

-так у цій книзі говориться що ви прийдете у наш світ малям і наш володар забере вас і виховає.впродовж багатьох років клан вогню шукав вас, але вам не можна повертатися у клан, бо ви загинете, тому що ви принцеса фенікс. 

-стривай а хто тоді Пань Юе? 

-Пань Юе це молодий принц-дракон, він повинен пройти з вами 3 випробування, ви повинні не дозволити йому померти, бо тоді світом запанують демони, а він останній принц- дракон. 

-тобто я маю не дозволити йому померти, і померти самій? 

-так. Вам потрібно захистити його, і здатися йому у пророчистві сказано що через тисячу років почнется війна(у якій як відомо я померла від рук принца) між принцем- драконом і феніксом, але останні кілька тисячоліть принци дракони почали віддавати життя за феніксів, ви остання хто мусить це не допустити через два дні у вас перше випробування з принцом, ви не повинні дозволити йому померти... Розумієте. 

-так я розумію. Вдумливо відповіла я. 

Щойно служниця пішла я вирішила втекти з цього місця, я обережно вийшла з кімнати, і направлялися до воріт, я уже виходила, але озирнувшись назад, на когось наткнулась я обернулась і побачила сліпучо красивого чоловіка років двадцяти шести, він дивився на мене темними мов безодня очима і придивившись я зрозуміла що наткнулась на принца, я відвернула погляд на землю і попросила пробачення. Він глянув на мене припідняв моє лице до гори і сказав

-десь я тебе бачив... Хто ти? 

-Я проста служниця, з села що навпроти... 

-ти смієш мені брехати... Ти точно не з села ти Лу ЛіСяо чи не так? 

Звідки він знає, промайнула думка в моїй голові.. 

-ні ви мене з кимось зплутали... 

Він схопив мене за шию і сказав:

-ти Лу ЛіСяо, чому ж ти брешеш? Бо я вбив тебе в нашій минулій історії.. Правда ж. 

-так ну то й що з того, це не дає вам право ображати чи осуджувати мене.... 

-а ти гостра на язик.. Перебив мене він. 

-так, але дозвольте запитати чому ви мене захотіли вбити.. 

-Я... Я.. Я просто... Він почав запинатися і врешті розвернувся і пішов від мене але, обернувся до мене і сказав:

-навіть і не думай тікати... Я знайду тебе навіть під землею. 

Я була здивована його словам, чому він не дозволяє мені покидати місто, може тому що я повинна пройти з ним випробування, а може тому що він знає хто я...