Два ворогуючі клани

Це було дуже давно, у трьох царствах і трьох світах панував мир і злагода поки не завітало зло. У цьому царстві були чотири клани, кожен із яких мав стихію, стихію води землі повітря і вогню, всі жили мирно але з невідомих причин клани вогню і води почали ворожнечу яка тривала впродовж тисячі років, ніхто не міг заспокоїти їхню суперечку а все це лише через дівчину на ім'я Лу ЛіСяо, вона не хотіла виходити заміж за того кого не любила, проте батьки змусили її до цього,  принц королівства вогню Пань Юе теж не хотів цього шлюбу тому батьки почали сварку між собою і це призвело до війни між ними. 

Одного ранку я зацікавлено розглядала картину молодого принца Пань Юе це був день нашого весілля, і всупереч його краси я навіть під тиском не вийшла заміж такої думки була я, але ж батьки  все таки вирішили нас одружити, я сподівалася що я не зіпсую йому його життя, якби я знала що нас з ним чекало далі я б нізащо не погодилась на цей шлюб, він не знав що нам прийде стільки горя і наше з ним життя не буде спокійним,  але не насмілювався перечити своєму батькові все таки наші батьки вели війну ціле тисячоліття, і ми не можемо вплинути на це... 

-"ох якби можна було би змінити нашу долю" думала я, розуміючи що ми ніколи не будемо жити разом проте через деякий час я все-таки полюбила його а він полюбив мене. Чому доля завжди жорстока до молодих людей? Чому не можна жити так як цього хочеться? Ці думки були у мене в голові я думала лише про те що принц лише зненавидить мене ще більше після нашого не добровільного шлюбу. Тим більше у нього була його дівчина, і між ними була любов а я лише все їм зіпсую. Аж раптом у кімнату зайшов мій батько:

-доню ну чому ти тужиш я розумію тебе чудово але все таки ти повинна виходити на двір і грати з своїми сестрою і братом.. Промовив він.. 

-але тату тиж розумієш що я зіпсую його життя, через мене він не зможе одружитися з коханою... Тату ти можеш відмінити весілля благаю тебе.. Батько злісно підвівся. 

-ти чудово розумієш що це не можливо, ви повинні одружитись щоб укріпити союз між кланами води та вогню, інакше війна триватиме довго і чи зможемо ми триматися... 

-але тату... Невже єдиний спосіб зупинити війну, це пожертвувати двома молодими людьми... Чому усе так не справедливо, тату благаю зупини це... Батько подивився на мене таким поглядом що у мене по тілу побігли мурашки, я не знала що мені робити... 

-тату... Благаю зупини це... 

-досить.. Майже навіжено прокричав батько: я не буду зупиняти цей шлюб ніяким чином.. Він вийшов з кімнати і грюкнув дверима, в розпачі я упала на ліжко і заплакала в подушку, я не могла нічого змінити, спершу я подумала знищити свій артефакт нефрит істини "але якщо я помру зараз то ворог піде у наступ і ми втратимо багато життів.. ох як же усе складно....