Розділ 30

 - Після того, як спаде закляття, в нас буде не так вже й багато часу, аби проникнути всередину замку. Тож доведеться брати з собою підкріплення, - сказав Фраент, чим мене здивував. Так, ми могли потрапити всередину, але на боці узурпатора значно більше людей, ніж в мене. До того ж, ми не знаємо скільки людей обороняє замок і скільки знаходиться всередині. Тільки одна думка про це вже викликала в мене хвилювання. Про що, власне, якраз і сказала Фраенту.

- На нашому боці елемент неочікуваності – вони не знатимуть, що ми йдемо, - додала Кессі, при цьому дівчина виглядала доволі впевненою в своїх словах. 

- Ти ж розумієш, що в Барта є чаклуни, які можуть зробити все можливе аби ми не потрапили до замку? – поставила я запитання дівчині, яка виглядала так, ніби от-от засміється.

- Звісно, в нього є чаклуни. В нас теж. Якщо ти раптом забула, - сказала натомість Кессі, ніби я бовкнула якусь нісенітницю.

- Даруйте, моя принцесо, Кессі іноді забуває про те, з ким розмовляє. Вона мала на указі, що вам не варто перейматися з приводу захисту, адже в нас так само є кому про це подбати. Адже так, Кассандро? - втрутився в нашу розмову Фраент, вирячившись на дівчину так, ніби був готовий дати їй прочухана. 

- Звісно. Я мала на увазі саме це. І нам варто зробити наступний крок саме тоді, коли настане Фогова хвиля*.

- Тобто за декілька днів, - додав Фраент, чим заслужив усмішку дівчини. Кессі мала такий вигляд, ніби все це буде доволі просто. Хоча мені здавалося, що ні. Я й досі не була впевнена в тому, що варто вступати в бій за родовий замок, який наразі окупував Барт зі своїми прихильниками. Втім, Фраент певно одразу помітив мої сумніви.

- Вам не варто про це хвилюватися, Лані. В нас будуть захисні амулети, які дають нам можливість бачити крізь туман. Тож нам однозначно варто спробувати и скористатися цією можливістю, поки мешканці будуть в безпеці в своїх домівках, - мовив Фраент, простягаючи мені маленьку скриню. Відкривши її, я побачила всередині багато кулонів з різноманітними камінчиками всіх можливих кольорів. І за словами Фраента, їх мало вистачити на всіх, хто мав брати участь в наступі на замок, де зараз господарював Барт.

- І все ж це ризик. 

- Проте ризикнути все ж доведеться, Лані. Більше такого шансу в нас не буде, - привернула мою увагу Кессі, наближаючись до нас і обережно забрала скриню з рук Фраента.

- І все ж я не хотіла б так ризикувати тими, хто є поміж нас зараз. Все може піти не за планом і…

- Так. Все може піти не так. Але ми цього не дізнаємося, поки не опинимося там. Тож нам доведеться піти на цей ризик. Хочемо ми того, чи ні.

Слова Кессі викликали в мене ще більше тривоги, ніж раніше. Проте, вона була впевнена, що все буде добре. І я мала б їй вірити. Проте, було відчуття, що вона щось від мене приховує. І мені це не дуже подобалось. І справа була точно не в тому, що вона Провісниця, ким її назвав Фраент одного разу. Мені й досі було незрозуміло, що саме це означає.

Втім, Кессі мала рацію – ми маємо ризикнути. Тож ми або відвоюємо мій родовий замок, або ж можемо втратити все…

Фогова хвиля* - явище, яке прозвали на Латариніані через те, що місто вкривав дуже густий туман – настільки що не було видно жодної будівлі в місті та сусідніх селищах. Триває кілька днів, тож мешканці переважно залишалися в своїх домівках протягом цього періоду.