29.3

- І чому ж я маю вислухати того, хто скористався мною так само, як і його брат?

В кімнаті запала тиша. Ейден якусь мить розглядав дівчину, а кіт уважно спостерігав за ними обома. Як тільки Ейден зробив крок вперед, дівчина одразу сіпнулася від переляку. Очі інкуба спалахнули від злості, що охопила його. Йому було шкода дівчину, адже вона була така налякана і все через його брат. Звісно, він не міг спокутати провину за іншого. Проте, він мав що їй запропонувати.

- Тому що тобі це потрібно, Кассандро, - нарешті сказав Ейден і дістав з кишені кулон у вигляді незвичайної квітки, яка трохи нагадувала іллеріан. Чоловік мовчки почепив кулон на шию дівчини, спостерігаючи за її реакцією. Втім, вона не зробила геть нічого щоб його зупинити.

- І для чого мені потрібен цей кулон?

- Для захисту. Від таких як я і мій брат.

Кессі була здивована, почувши слова інкуба. Адже вона не очікувала що він зробить для неї такий подарунок. Проте…Хіба можна вважати це подарунком? Навряд чи він схоче віддати його дівчині за просто так.

- Це якийсь жарт?

- А схоже, що я жартую, золотоволоско? 

- Най так. В чому підступ? Навряд чи ви готові віддати мені таку річ, не попросивши нічого натомість, - сказала Кессі, обережно торкаючись намиста.

- Його нема. І так, я хочу аби він був в тебе. Це тобі знадобиться, Кассандро. Це захистить тебе від таких як я, як я вже казав раніше. Поки цей кулон на тобі, він захистить тебе. Навіть якщо хтось просто доторкнеться до тебе, кулон поглине його магію. Крім того, в майбутньому він тобі знадобиться. І врятує тебе.

- І ви віддаєте його мені? Просто так? 

Ейден кивнув. Кессі вагалася, чи вірити інкубу чи ні. Кіт підійшов до неї і поклав лапу на коліно дівчини.

- Із всіх інкубів, що я зустрічав раніше, Ейден наймудріший з них. А ще він чесний. Тож на твоєму місці я б прийняв його пропозицію, дівчино, - сказав кіт, хоча було враження ніби він муркотить. Для Кессі це все й досі було дивно – кіт, що говорить, та інкуб, що хоче їй допомогти за власних причин. Їй здавалося, що тут було дещо більше. Що Ейден приховував щось від неї. Ніби він знав щось, але не хотів ділитися цією інформацією. Втім, вона не була впевнена.

- Що ж, тоді я скористаюся цією пропозицією і візьму цей кулон. Проте, мені все ж хотілося б знати чому ви хочете віддати мені таку коштовну річ, - сказала натомість Кессі, пильно дивлячись на інкуба.

- Все, що відбулося в цій кімнаті, не вийде за її межі, золотоволоско. Але ти маєш дещо зрозуміти – я хотів, щоб ти отримала життєвий урок. А саме, я хотів щоб ти дещо усвідомила, Кассандро, - ти можеш бути слабкою. Так, в тебе немає тих магічних сил як у твоїх друзів і твій дар полягає в дещо іншому. Але при зустрічі з тим, хто може зробити тебе вразливою, ця річ врятує тобі життя. Це прозвучить божевільно, але… В майбутньому ти зрозумієш що саме я мав на увазі.

Слова Ейдена здивували дівчину. Вона цього не очікувала. Аж ніяк. Життєвий урок? Що ж, жорсткий вчинок, але в дечому Ейден мав рацію – вона була вразливою…

- Те закляття, про яке вам мали повідомити…

- … воно в мене і я саме збирався віддати його тобі, - закінчив замість неї інкуб і простягнув старий сувій із закляттям та детальними інструкціями до нього.

- Закляття має виголосити той, хто раніше мав доступ до цього місця чи це може бути будь-хто?

- Бажано щоб це зробив той, хто володів тим замком, золотоволоско, - усміхнувся Ейден і взяв кота на руки. – Був радий з тобою познайомитися, Провіснице. Сподіваюсь, ми ще побачимось, - і з цими словами інкуб просто розтанув у повітрі разом зі своїм улюбленцем. Кессі якийсь час ще сиділа в кімнаті і намагалася усвідомити, що тут сталося. Втім, вона не могла довго затримуватися в таверні – це може лиш викликати ще більше підозр у присутніх. Тож вона сховала сувій в кишеню. Її рука машинально потягнулася до кулону із дивакуватою квіткою. Як знати, чи не обманув її інкуб? Не було жодних гарантій, що він казав правду. І все ж чомусь їй хотілося повірити йому…