Розділ 29

Кессі здавалося, ніби її тіло охопило полум’я. Втім, варто було розплющити очі як вона побачила коло себе Ейдена. Вона навіть не встигла нічого вимовити, коли наступної миті відчула дотик губ чоловіка. Його поцілунок був таким ніжним і водночас чуттєвим. Дівчина почувалася такою вільною, такою розкутою, що навіть не помітила як швидко працювали пальці Ейдена, позбавляючи її одягу. Вона зрозуміла це лиш тоді, коли відчула дотик до оголеної шкіри. Втім, вони були не одні – в кімнаті був хтось ще. 

- Така гарна, - сказав Ейден, малюючи невидимі кола на її стегнах, коли дівчина відчула дотик інших рук з більш грубшою шкірою, ніж у інкуба. Саме це змусило дівчину вигнутися, наче кішка, насолоджуючись пестощами вправних рук чоловіків.

- Така чутлива, - почула вона ще один чоловічий голос, коли Ейден зірвав з її вуст ще кілька поцілунків. Кессі здавалося, ніби вона горить і вона не могла зробити нічого. Геть нічого, аби протистояти двом чоловікам, що накинулися на нею з такою жадібністю, ковтаючи її енергію. Розумом вона усвідомлювала, що це неправильно і так не має бути, але нічого не могла вдіяти. Дівчина ніби знову опинилася в тій кімнаті, коли інший інкуб змусив її почуватися безсилою та слабкою за допомогою свого дотику. І він грав брудно. Але цього разу вона це хоча б розуміла, а от тоді… Тоді її розум ніби був затьмарений магією і вона не розуміла геть нічого, крім спокусливих слів інкуба і розповіла йому все, що він хотів дізнатися. Проте зараз все було інакше – десь на краю свідомості вона усвідомлювала, що все це якась гра, яку вів Ейден. 

- Як гадаєш, вона знає? – запитав чоловік Ейдена, коли Кессі спробувала вимовити бодай слово, але в неї нічого не вийшло.

- Принаймні вона здогадується. Я це відчуваю. Відчуваю, як вона намагається боротися зі мною. Але цього недостатньо, Ніколасе.

Тобто? Що він має на увазі? 

Кессі знову спробувала бодай підвестися, скинути руки чоловіків, але все це ніби було лише в її голові, а не насправді. Її тіло й досі залишалося слухняною маріонеткою в руках Ейдена і підкорювалося його дивній грі.

- Досить… - ледве вийшло в неї вимовити, коли чоловіки розсміялися.

- О-о, тільки подивись, вона таки не безнадійна! – сказав незнайомець Ейдену і наступної миті Кессі побачила перед собою Ейдена і пухнастого білого кота з яскраво-жовтими очима.

- Що…що тут відбувається? – запитала дівчина, озираючись по сторонах і зрозуміла, що кімната виглядає зовсім інакше. Чому інакше? Ну, бо тут було значно більше світла, ніж їй здавалося як тільки вона опинилася в цій кімнаті. Принаймні кілька хвилин тому, коли…

Дівчина раптово випросталася і зрозуміла, що якимось чином опинилася на дивані. Втім, вона не могла пригадати як саме це сталося. І одяг… Одяг був на ній. Ніби й не сталося того, що було кілька хвилин тому коли Ейден та ще один чоловік пестили її тіло, дарували їй насолоду та самі насолоджувалися процесом спокуси дівчини. Як таке можливо?

- Що ви зі мною зробили?