26.2

- Я не впевнена, що зможу використовувати силу, як раніше...

Сказавши це в голос, я відчула полегшення. Адже це була правда, най би як сумно це не було. Раніше я думала, що буду відчувати сором через це, оскільки вже пройшло доволі багато часу відтоді як я востаннє практикувала магію. Але як виявилося, його не було. Лише полегшення від того, що я нарешті зізналася в цьому. І я була впевнена, що Фраент не стане цурати мене за те, що я озвучила йому не найприємнішу новину.

Натомість чоловік подолав відстань між нами і опинився прямісінько переді мною. Наступної миті я вже була в обіймах Фраента. І наразі не було потреби в словах. Я просто насолоджувалася обіймами мого друга та радника, того хто був найближчим для мене із всіх, хто наразі перебував в моєму оточенні.

- Я радий це чути, моя принцесо, - нарешті заговорив чоловік, коли йому довелося розірвати обійми.

- Знаєш, Фраенте, якби це сказав хтось інший, то я напевно вже сварилася б із ним. Але оскільки це були твої слова, то вважай що тобі пощастило, - сказала я, посміхаючись дракону.

- Може й так. Але я дійсно радий, що ви сказали це в голос. Адже для вас це було нелегко. Мушу визнати, якусь мить я гадав що ви ніколи цього не скажете.

- Чому?

- Ви звикли до іншого життя, до життя звичайної людини. І мені здається, що іноді ви сумуєте за тим життям. Знаю, наша поява призвела до того, що вам довелося залишити все позаду і піти на ризик – вирушити у подорож до іншого світу, покладаючись на слова людей, яких ви не знали.

- Не знала, а забула, - додала я до слів Фраента, адже він мав рацію – при першій зустрічі я ледве не зомліла, дізнавшись що маю справу із драконом. А хоча може й дійсно зомліла, вже й не пригадаю. Але, зрештою, я це зробила – вирушила невідомо куди аби знайти відповіді на питання «хто я». Адже саме це не давало мені спокою. Все своє життя, що я провела на Землі, а точніше той час, я відчувала що мені тут не місце. І доказів для цього було доволі багато – відношення моїх прийомних батьків,  спілкування із однокласниками які вважали мене дивною і старомодною, і не тільки це. Проте, я не помічала цього.

- Так, звісно. Адже так і було. Проте, мені здається, що через нас ви втратили шанс на те нормальне життя, яке могло б бути на Землі.

- Можливо. Я не хочу розвивати цю тему, Фраенте. Але там я була чужинкою. Для всіх. І для самої себе. І я не була щасливою. Тож, можливо, тут я знайду щастя, врятувавши свій народ і повернувши йому честь та славу, яку він колись мав. І я збираюся, чорт забирай, докласти максимум зусиль аби зробити це. Можливо, моє навчання з магією не буде таким швидким, як ти та інші очікують. Але я зроблю все можливе, аби досягти бажаного. Це я тобі обіцяю, мій друже…