Розділ 22

- Ви впевнені, що все гаразд?

- Так.

- Точно?

- Фраенте, я вже мільйон разів казала тобі, що зі мною все добре. А ти все ніяк не полишаєш цю тему. Може, годі вже?

Я вже була готова втекти з кімнати будь-куди, аби уникнути розмови із Фраентом. Як тільки він дізнався про те, що зі мною сталося, то наступної миті вже примчав до моїх покоїв. Довелося йому розповісти про те, що сталося на даху і після цього. І від тої миті він все ніяк не міг заспокоїтися. Ані на хвилину.

- Ваша Високосте…

- Знов згадав про фамільярність, Фраенте?

- Перепрошую, старих звичок важко позбутися. Лані, може все ж буде краще, якщо вас огляне цілитель?

- В цьому немає потреби. Зі мною все добре.

- Але…

- Ні, Фраенте. Я не збираюся повторювати це ще раз. Тему закрито.

- Добре, тоді давайте поговоримо про інше. А саме про те, що вам треба тренувати свій дар.

Дідько! Ще краще. Хто б міг подумати, що цей дракон міг бути таким надто турботливим?

-Може й так. Проте наразі є дещо важливіше за тренування моїх сил. А саме питання з охороною. Нам потрібно більше людей, Фраенте.

- Зі всією повагою, моя принцесо, але це значно важливіше за охорону. Бо якщо наступного разу ви не зможете використати свої сили належним чином, коли опинитеся в подібній ситуації, може статися дещо значно гірше за те, що було вчора.

Можливо, Фраент і мав рацію. Але наразі я не могла займатися тренуваннями. Ні з Фраентом, ні з будь-ким іншим магом. І все через страх нашкодити комусь.

Раніше такого не було. Принаймні я не можу пригадати жодного випадку з дитинства, коли не могла вправно керувати вогнем. А от зараз… Я ніби ціпеніла, коли треба було використати свої сили. До того ж зараз вони були пов’язані з моїми емоціями, чого не було в дитинстві.

Гадаю, це через те, що я була на Землі надто довго і забула як це – бути феніксом, відчувати стихію вогню і почуватися при цьому вільною, але аж ніяк безпорадною.

-Ми можемо обговорити це трохи пізніше?

- Ні.

От же впертий дракон!

-І все ж, я б воліла обговорити це пізніше, Фраенте.

- Чому не зараз?