21.2

Кіран почув плескіт води, і тут же глянув у бік озера, де стояла принцеса. Вона була повністю оголена, і лише довге волосся дівчини приховувало її тіло від погляду дракона. Він був вражений побаченим, але потім все ж змусив себе відвести погляд убік. Вона все ж просила його не підглядати... Кіран засмутився ще більше, оскільки не володів умінням створювати речі з повітря. Якби його воля, він би створив для неї хоч якийсь одяг, щоб вона не була так збентежена своєю оголеністю перед ним. Але бачать боги, йому дістався інший дар...

- Між іншим, тобі казали не підглядати, - почув Кіран позаду себе голос провісниці. Повернувши голову, дракон побачив Кассандру, яка якраз несла одяг для принцеси. Він тільки пирхнув у відповідь, чим викликав у дівчини посмішку.

- Твоє щастя, що вона не озирнулася і не побачила цього, - далі повела провісниця, прямуючи до найближчого валуна.

Кіран підняв лапу і махнув в сторону одягу, що його поклала коло себе Кассандра. Звісно ж, він не міг спитати вголос, але, здається, дівчина здогадалася.

- В мене було видіння, де Лані спалила все довкола себе, а ти був поруч.

«Ну, звісно. Хто б сумнівався!», подумав про себе дракон. А як ще вона могла дізнатися про те, що принцеса потрапила в халепу та потребує одягу? Звісно ж за допомогою свого дару.

- Навіть не хочу знати, як ти тут опинилася, Кессі, - нарешті сказала Лані, коли підпливла ближче до берега, але досі залишалася у воді. Дівчина посміхнулася у відповідь.

- Що я можу зробити, якщо в мене такий дар? Тільки користуватися ним задля допомоги іншим, от і все.

- Ти можеш розповісти про те, що трапилося і куди всі так раптово зникли?  - запитала Лані.

- Так, звісно, - і Кассандра розповіла їм про те, що в селищі неподалік від замку виникла дуже серйозна пожежа. Вартові рушили на допомогу місцевим, а в той час в замку почалася бійка з людьми Барта. На жаль, як з’ясувалося пізніше, не всі вижили. Тому нападникам і вдалося так легко потрапити всередину і дістатися до принцеси.

Чесно кажучи, Кіран взагалі дуже хвилювався й досі. Він якраз повертався до замку, коли побачив як Лані зіштовхнули з даху. Не вагаючись ані хвилини, дракон вирушив на порятунок принцеси. Кіран навіть не міг уявити, що мало б статися, якби він вчасно не повернувся назад до замку.

А ще його здивувало те, що сталося коло озера. Він аж ніяк не очікував, що сила Лані здатна вийти з-під контролю, адже полум’я знищило все навколо принцеси. Кіран гадав, що вона опанувала свої сили за той час. Проте, потім він згадав, що дівчина жила в іншому світі, де магії не існувало. Принаймні це те, що він якось чув від Фраента.

- Отже, вони змогли не тільки відволікти варту, а ще й проникнути всередину, - сказала Лані, підібгавши губи, від чого Кіран ледь не пирхнув. Це так нагадувало йому часи, коли принцеса була ще маленькою і сердилася через будь-які драбниці, коли в неї щось не виходило.

- Знаю, ти засмучена і…

- Я не просто засмучена, Кессі. Я до біса зла на цих покручів! Адже їм вдалося подолати нашу варту. Нам потрібно посилити охорону. Чи це можливо?

- Тобто ти зла тільки через це? – здивовано перепитала Кассандра.

- Звісно, що ні, Кессі. Я капець яка зла, бо ці бовдури хотіли мене вбити. І вони були до біса переконливі, що їм це вдасться. Вони ніби знали, що я не маю влади над своїми силами і з легкістю подолали вогонь, який я використовувала в якості захисту.

- Може в них теж є хтось зі схожими здібностями, як в мене. Таке цілком можливо. Але ми знаємо не дуже багато про оточення Барта, - підсумувала провісниця, взявши зі стопки одягу плащ і наблизилася до води.

Кірану навіть не треба було нічого робити, крім як знову відвести погляд в бік, аби принцеса змогла вийти з води та перевдягнутися в чистий одяг. На це пішло кілька хвилин. Кіран за той час встиг побачити драконів в небі, що поверталися з селища.

- Кіране? – почув він голос принцеси і миттю озирнувся. Дівчина вже встигла перевдягнутися в темно-смарагдову сукню та накинула зверху плащ.

- Я хочу, щоб ти повернувся до Фраента і доповів йому про те, що сталося, - сказала Лані.

Дракон підвівся з землі і вже попрямував в іншу сторону, коли раптом знов почув своє ім’я.

- Кіране?

Він злегка повернув голову, аби бачити принцесу.

-  Дякую…

Голос Лані був тихим, але одне лиш слово було сповнено щирості принцеси. Він знав, що вона не стане вдаватися в подробиці при по сторонніх. Принаймні, Кіран гадав що це залишилося незмінним ще з часів їхнього знайомства. Тому він просто трохи нахилив голову, даючи знак що він все розуміє. Кіран був впевнений, що вони ще повернуться до цієї розмови трохи згодом, тож не став затримуватися і вирушив на пошуки Фраента.

Одне він знав точно – Фраент не зрадіє, коли дізнається що їхня принцеса, яку вони тільки відшукали, ледве не померла…