Розділ 15

Коли ми опинилися в одному зі старих замків, які колись належали моїй родині, насамперед я помчала до своїх покоїв. Варто було мені опинитися всередині, як я зрозуміла, що нічого не змінилося. Ніжно-фіалкові стіни, велика кількість розкішних меблів, книжкових полиць і просторих вікон - все було, як раніше.

- Сподіваюся, я відтворив все точнісінько, як і було, - почувся позаду чоловічий голос, і, озирнувшись, я побачила Фраента в його людській подобі. За роки, що я не бачила його, він помітно змінився - став більш високим, статним, мужнім. Це був уже не той молодик, пов'язаний Енласом* із моїм батьком.

- Так, усе вкрай точно. Дякую, Фраенте, - подякувала я йому, а потім знову оглянула поглядом кімнату, побоюючись, що це могла б бути майстерна ілюзія. 

- Можу я запитати дещо, Ваша Високосте? - нерішуче запитав Фраент, чим сильно здивував мене.

- Звісно.

- Як вийшло, що ви опинилися на Землі?

- Кумедно, що ти ставиш мені запитання, на яке маєш знати відповідь, Фраенте. Останнє, що я пам'ятаю перед тим, як покинула Латариніан, - падіння Валеса... І тут раптом з'являється лорд Ердан, який кудись тягне мене, благаючи йти за ним. Він створив портал, через який я потрапила на Землю. Сказав, що батьки прийдуть за мною, але... Ніхто так і не прийшов...

Ердан, наш придворний маг, схопив мене за руку і тягнув за собою в бік замку. Але я все ж опиралася, оскільки бачила, як маминого дракона збили за допомогою катапульти. Білосніжний дракон кубарем летів униз, а потім... Потім почувся його передсмертний рев. Я розуміла, що Валес, мамин дракон, не виживе - він був поранений. І мама... Що ж буде з нею?

- Ваша Високосте, ви повинні піти зі мною! Я дав клятву вашим батькам, що врятую вас за будь-яку ціну. Прошу, ходімо! - благав маг, але ноги мене не слухалися. Я заклякла, коли побачила орду воїнів у обладунках, що наближалася до Валеса.

Я чула прокльони Ердана, коли він зрозумів, що я не йду за ним. Він узяв мене на руки, тим самим закриваючи огляд на те, що відбувалося за його спиною. Наступної миті ми опинилися в одному з підземних тунелів замку, і маг поставив мене на ноги.

- Ваша Високосте, послухайте мене дуже уважно. Зараз я створю портал, який перенесе вас у безпечне місце. Якийсь час ви побудете там, а коли битва закінчиться - ваші батьки повернуться за вами. Це ненадовго...

Ці спогади досі майорили перед очима. Ердан сказав, що вони повернуться за мною. Але ніхто так і не прийшов... Минуло багато часу, а я стала забувати про те, хто я і звідки родом. Адже я була ще маленькою дівчинкою. Чому Ердан тоді сказав мені це? Чи знав він, що батьки не виживуть? Чому не повернувся за мною сам? Так багато запитань, і так мало відповідей... 

___________________________________________________________

Енлас - непорушною клятва вірності дракона його вершникові, яку зазвичай давали на Латариніані.
​​​