14.2

Фраент чув крики Лані, чув сміх чоловіків і з кожною секундою злився ще сильніше. Він має бути там... Він має захистити Лані. То чому він усе ще стоїть тут, потураючи забаганкам юної провісниці, яка навіть зовсім не відає про свою справжню силу?

Незабаром чоловіки з печери вийшли, все ще посміюючись, і перемовляючись один з одним. Вони дочекалися, коли всі підуть, а потім Кассандра рвонула в бік печери. Фраент пішов за нею, навіть не думаючи про те, щоб змінити свою сутність. І коли він увійшов, то побачив Кессі, яка сиділа на підлозі. Він витягнув шию, намагаючись розгледіти, на що саме дивилася дівчина, і потім побачив... попіл.

"Це..."

- Так, це вона.. - обірвала його на півслові Кессі, а потім тихо заплакала. - Усе мало бути зовсім не так! Полум'я мало відродити її сили, захистити її... Чому не спрацювало? Чому не спрацювало, Фраанте? - кричала дівчина, а дракон нарешті усвідомив, що ж мало статися насправді, коли зазирнув у думки Кассандри. У її видінні тіло Лані огорнуло полум'я, захищаючи її від ворогів. А в реальності все склалося інакше... Від дівчини залишився лише попіл.

Фраент розумів, що щось пішло не так. І Лані вже точно не повинна була загинути. Особливо від рук стихії, якою вона володіла. Якщо тільки... Раптово гірка попелу почала ворушитися. За кілька секунд крізь неї можна було розгледіти контури людського тіла. Коли майже весь попіл опав, Кессі і дракон побачили Лані, що лежала в позі ембріона, яка почала приходити до тями. Дівчина одразу ж спробувала встати. Кессі допомогла їй, і, знявши з себе пальто, накинула його на оголену Лані. 

- Боже мій, ти жива! - радісно вигукнула Кессі, і обійняла Лані. Та лише кивнула у відповідь. Потім її погляд перемістився за спину дівчини, і тепер вона дивилася на Фраента. Він чекав, поки вона скаже хоч слово - секунди перетворювалися на хвилини, а Лані досі мовчала. Дракон опустився вниз, поклавши голову на лапи, і присунувся ближче до дівчат, огорнувши їх своїм хвостом.

"Міледі? Лані? ", тихо покликав він її, і лише тоді помітив сльози на щоках дівчини.

"Не зараз, Фраенте. Не зараз...", почув він подумки її слова, і здивувався. Адже до цього Лані не могла спілкуватися з ним у такий спосіб. А це означає лиш те, що вона справді прокинулася...

********************************************** 
Любі читачі,
на жаль, довелося зникнути на кілька днів. Чесно кажучи, все навалилося просто на купу - проблеми з житлом, потім раптовий переїзд, до якого я аж ніяк не була готова... Але зараз вже все добре, тож знову повертаюся до вас. Продовження буде як і раніше - щодня, крім вихідних)

Ваша Кетрін