8.2

Як не дивно, Фраент відвіз нас машиною в готель, і в номері поклав Кессі на ліжко. Я пильно спостерігала за ним, коли він перетнув кімнату і дістав щось із шафи. Лише на мить у мене з'явилися сумніви, що він теж міг би виявитися одним із поганих хлопців, адже в нього могла бути зброя. Однак мої сумніви були марними, бо в його руках я побачила лише вовняну ковдру, якою він потім укрив дівчину.

- Прошу вибачення за мої манери. Мені б варто було насамперед оглянути вас, міледі, але ви сказали, що інкуб використав свої сили на Кассандрі, і це вивело мене з себе. Дозвольте мені оглянути вас... - З цими словами Фраент наблизився до мене і взяв за руку. Однак я тут же відсмикнула її, коли відчула жар на своїй долоні.

- Ні! Зі мною все гаразд, спасибі, - поспішила я запевнити його, поки він знову не взявся за своє. Фраент пильно дивився на мене кілька секунд, а потім кліпнув один раз, потім ще. Дивна реакція, якщо чесно.

- Ви так схожі на неї.

- На кого?

- На свою матір. У вас її очі.

- Ви знали мою матір? - здивувалася я словам Фраента, оскільки до цього Кессі не згадала жодного слова про моїх батьків.

- Так, я мав честь знати ваших батьків. І, мушу визнати, ви успадкували риси обох. Я зовсім не очікував, що ви будете саме такою.

- Фраенте? - почувся тихий голос Кессі, і він одразу ж повернувся до неї, тим самим позбавляючи мене можливості поставити йому ще одне запитання. Чому склалося таке враження, що він говорив про них у минулому? Чи я не так його зрозуміла?