Розділ 8

Коли я прийшла до тями, то була не в захваті від того, що сталося хвилинами пізніше. Коли цей виродок доторкнувся до Кессі, з нею почало відбуватися щось дивне. Навіть перебуваючи в іншому кінці кімнати, я бачила, як вигиналося її тіло під його дотиками, як вона реагувала на кожен його рух. І щось мені підказує, що навряд чи вона прикидалася... Я намагалася його зупинити, кричала, але він немов не чув мене. Та й до того ж один із його дружків заткнув мій рот якоюсь ганчіркою. 

Коли все закінчилося, він повідомив справжнісіньку хрінь, бо інакше це назвати ніяк не можна - цей ідіот був інкубом! І за серйозним поглядом, який він подарував на прощання перед своїм зникненням, він говорив правду. Не те, щоб я вірила йому, але... Але те, що він робив із Кессі... Сумніваюся, що при здоровому глузді дівчина реагувала б так само. 

Інкуб, провидиця... Чорт забирай, що ще на мене чекає, га? Ельфи? Єдинороги? Здається, я скоро збожеволію, якщо продовжу й далі спілкуватися з Кессі!

Втім, вона явно щось знала, а мені потрібні відповіді. Тому буде краще, якщо я спробую звільнити руки, поки ці недоумки не повернулися назад. На щастя, у мене були зв'язані тільки руки, чого не можна було сказати про Кессі. Тож я встала з кушетки й озирнулася в пошуках чогось гострого. Побачила тільки іржавий цвях біля дерев'яного одвірка, тож одразу ж попрямувала до нього. Однак, щось підказувало мені, що навряд чи це спрацює. Як би я не намагалася від мотузок, вони так і залишилися на місці.

Почувши якийсь шум за дверима, я напружилася. Чорт забирай, що там відбувається? У них там що, якась бійка? Судячи зі звуку, так і було. Я позадкувала назад, до кушетки, де лежала Кессі, і стала перед нею. Через кілька хвилин двері різко відчинили з ноги, а потім у проході з'явився чоловік у чорному пальто. З кожним кроком, що він наближався, моє серце билося все швидше. Я не знала, чого очікувати, а тому лише стояла на своєму місці, гадаючи про те, що ж він зараз зробить. Однак усі мої страхи розсіялися, щойно він зупинився переді мною, і... вклонився. 

- Чесно кажучи, я очікувала чого завгодно, але тільки не цього! - випалила я на одному подиху, сподіваючись отримати від незнайомця бодай якісь пояснення, коли незнайомець позбавив мене кляпа. Він випростався, і я миттю зустрілася поглядом з його фіалковими очима. Цікаво, це лінзи чи в нього дійсно такий колір?

- Прошу вибачення, що налякав вас. У мене і в думках подібного не було. Ще раз прошу вибачення, міледі. Не могли б ви, будь ласка, трохи відійти в сторону? Адже нам потрібно звільнити Кассандру...

"Відійти? Міледі? Що, чорт забирай?", пронісся вихор думок у моїй голові, коли чоловік рушив уперед, а потім легенько відсунув мене вбік. Я все ще була в ступорі, коли він з легкістю розірвав пута, що утримували Кессі в полоні, а потім повернувся в мій бік і зробив те саме. Коли він узяв Кессі на руки, я раділа про себе, що придурок інкуб хоча б повернув її білизну на місце.

- Е... Зачекайте, містере, а ви взагалі хто такий? - прийшла я нарешті до тями, коли він попрямував до виходу.

- Мене звати Фраент. Впевнений, моє ім'я ви вже напевно чули раніше.

- Так, той придурок випитував про вас у Кессі. Він...

- Він щось зробив із нею? Завдав шкоди?

- Ну, можна сказати й так. Коли цей мудак доторкнувся до неї, з нею почало відбуватися щось дуже дивне... - Однак я не встигла закінчити, бо наступної миті почула шалене гарчання чоловіка. Я мимоволі зробила крок назад, коли його погляд зосередився на мені.

- Я вб'ю цього виродка при наступній зустрічі! - процідив він крізь зуби, а потім попрямував до виходу. Мені не залишалося нічого, крім як піти за ним. У коридорі валялися ті двоє, яких охороняли нас до цього. Не знаю, чи були вони непритомні, чи він їх убив, але мені було байдуже. Головне, що я і Кессі врятовані...