Розділ 7

Валеріан пильно спостерігав за дівчатами, які все ще не прийшли до тями. Він знав, що одна з них була тією, кого вони шукали. От тільки хто з них? Утім, йому потрібно було отримати відповіді, а це простіше зробити одним із його улюблених способів - вдатися до його сили. Напевно, вони чинитимуть опір. Втім, так буде значно цікавіше.

Про всяк випадок він і решта зв'язали їх, щоб дівчата і не думали про втечу. Валеріан помітив, що одна з них почала приходити до тями. Він одразу ж наблизився до дівчини, і та з переляку сіпнулася.

- Що вам від нас потрібно? - запитала вона, коли він присів поруч із дівчиною. На вигляд вона здавалася старшою за свою подругу. Їй було десь близько двадцять п'ять, може навіть й більше. Та й тіло в неї вже явно сформувалося, порівняно з руденькою.

- Відповіді, солоденька, і ми їх отримаємо.

- Які відповіді? Про що ви говорите? Я нічого не розумію... Хто ви такі?

- Кумедно, що ти не знаєш. Твоя подруга хіба не сказала?

- Відчепись від неї! Вона нічого не знає, - почувся голос другої дівчини, і він одразу ж перевів погляд на неї. Руденька кидала грізні погляди в його бік, і це потішило Валеріана. Він встав зі свого місця і попрямував до неї. Дівчина стежила за кожним його рухом, поки він не присів поруч із нею і міцно схопив мотузку, що впивалася в її талію.

- Гадаю, ти знаєш більше, малятко. Отже, поділишся?

- З чого б це? У тебе чудово виходить грати ідіота, який вдає, що не в курсі всіх подій, - випалила вона на одному диханні, що розлютило його. Він схопив її за шию, і помітив, як її очі раптом стали на мить фіалковими, а потім до них повернувся колишній колір. Досить цікаво...

- Хто ти така?

- Не чіпай мене... - прошепотіла вона так тихо, а в її очах він бачив жах, що викликало лише ще більше запитань.

- Не буду, якщо скажеш мені, хто ти. Одна з вас дасть мені відповіді - хто це буде? Ти чи твоя подруга? 

- Тільки не вона, благаю! - схлипнула вона, і він задоволено посміхнувся. Що ж, настав час пограти! Він нахилився нижче, посилив хватку на її шиї, і коли прочинилися її губи, одразу вдихнув у неї свою енергію. За мить тіло дівчини стало більш слухняним, а погляд був затуманеним, немов вона була під дією опіуму.

- Отже, малятко, ти розповіси мені все, що я захочу знати?

- Так... - з придихом відповіла руденька, коли він ніжно провів невидиму лінію вздовж її шиї.

- Як тебе звати?

- Кессі... Кессі Блек.

- Хто ти така?

- Провісниця.

- Кумедно. Значить, ти бачиш майбутнє?

- І так, і ні.

- Що ж, не питатиму, що це означає. Мені потрібно зовсім не це... Ми шукаємо дівчину, яка вижила. Це твоя подруга?

- Так... - пробурмотіла вона, тоді як рука Валеріана опустилася нижче, і злегка стиснула груди дівчини. З її губ злетів тихий стогін, і він задоволено посміхнувся. Ах, ці дівиці, жадібні до пестощів! Варто йому тільки використати на них частину своєї сили, як вони вже готові заради на нього на все, аби отримати задоволення. Утім, він ловив від цього кайф - йому було добре як з іносвітянками, так і зі смертними.

- Вона знає про те, хто вона така? З якої родини родом?

- Ні. Вона не знає нічого. Я ще не встигла розповісти їй про це.

- А звідки про це знаєш ти? Хто розповів тобі про неї? - запитав він знову, і його друга рука одразу стиснула стегно дівчини з внутрішньої сторони, від чого почувся тихий зойк. О так, він знав, що всі ці швидкоплинні дотики лише зводять її з розуму, змушують бажати більшого...

- Фраент! Фраент розповів мені про неї. Він просив її знайти.

- Хто такий Фраент? - Мить, і дівчина замовкла, немов намагалася опиратися його чарам, але коли він доторкнувся до заповітного містечка через джинси, вона вигнулася всім тілом. О так, це буде доволі цікава гра... - Хто такий Фраент, крихітко? Відповідай! Не муч себе.Ну ж бо, я знаю, як тобі зараз боляче. Обіцяю, я позбавлю тебе цого солодкоо болю, якщо ти скажеш мені, хто він. Будь ласка, Кессі... - спокушав він дівчину своїм голосом, і вона прикрила очі, коли він посилив тиск.

- Він... Він...

- Хто? Хто він, крихітко Кессі? Ну ж бо, скажи мені, - заохочував він дівчину, тоді як продовжував мучити цими солодкими тортурами. Утім, мабуть, варто перейти до важкої артилерії, і трохи подражнити її, еге ж?

Одним рухом він розстібнув її джинси, стягнув їх з її ніг і втупився на шовковий матеріал. Він не міг не зауважити, як червоний колір спокусливо виглядає на її молочній шкірі. І, звісно ж, від нього не вислизнула маленька деталь, яка видає дівчину з головою, що вона була дуже збуджена...

- Мабуть, варто трохи подражнити тебе, га? Як думаєш? - Він легко підчепив край трусиків, і миттю знайшов доказ того, що тіло дівчини зрадило її. О так, вона була більш ніж готова до його гри!

- Я скажу, тільки...

- Що, маленька?

- Прошу...

- О, ти благаєш? Мені це вже подобається! Ну ж бо, давай, скажи мені такий Фраент, і я щедро тебе винагороджу, люба Кессі.

- Дракон. Один із королівських. З тих, що вижили... - пробурмотіла вона, коли знову повторив свої тортури, пройшовшись по ніжній шкірі.

- Один? Є ще?

- Не знаю. Він ніколи не говорив.

- Ти розповіла мені все?

- Так, усе-все! - жалібно застогнала дівчина, коли він ввів у неї два пальці, і її стегна піддалися на зустріч його пестощам.

- Гарна дівчинка. Мабуть, варто тебе нагородити... - Він одразу зняв із неї трусики. Він самовдоволено посміхався, коли дівчина стала сама насаджуватися на його пальці, ніби випрошуючи про більше. - Крихітко, тобі щось потрібно?
- Так! Прошу... Благаю...

- Ну, раз ти лагідно й старанно просиш, тоді я буду останнім ідіотом, якщо відмовлю тобі... - Із цими словами він розвів її ніжки в сторони, а сам влаштувався між ними. Варто було подражнити її язиком, відчути солодкий нектар цієї крихітки, як вона вже затремтіла всім тілом. О ні, він ще не закінчив із нею!

Дівчина стогнала, кричала, звивалася всім тілом, поки він трахав її своїм язиком і пальцями, поки жадібно харчувався її енергією. Потім вона досягла фіналу, причому кілька разів, і її тіло обм'якло. Що ж, схоже, він трохи перестарався - треба було взяти менше її енергії, тоді вона б не відключилася так швидко.

- Ну й козел же ти! - почувся голос другого з іншого кінця кімнати, і він подивився на подругу руденької.

- Ні-ні, не козел, мила, а інкуб! І цей маленький бенкет лиш більше розпалив мене. Тому будь слухняною, якщо не хочеш, щоб хтось із нас трахнув твою маленьку подружку!