Розділ 6

Коли через десять хвилин я опиняюся коло столика, де сидить та сама трійця, про яку раніше говорила Кессі, я знову маю дивні почуття. Мені не подобається їхня компанія - від них віє небезпекою, незважаючи на їхній зовнішній вигляд. Усі троє в ділових костюмах, як на підбір, до того ж досить гарні на обличчя. Я б сказала, що навіть дуже, оскільки Трейсі та інші офіціантки кидали хтиві погляди в їхній бік. 

- Що будете замовляти? - запитую я брюнета, чиї очі заховані за темними окулярами.

- Дивлячись, що ти можеш нам запропонувати, солоденька, - каже він у відповідь, і мені не по собі від того, як хижо він облизує губи. Я впевнена на всі сто, що зараз його погляд зосереджений явно не на моєму обличчі. Тому беру себе в руки, і роблю вигляд, ніби зовсім не вловила його двозначний натяк. 

- Ну, для початку можу запропонувати вам... меню, - з цими словами я розвертаюся і йду назад до бару, де стоїть до остраху замислена Трейсі. Мабуть, буде краще, якщо я передам цей столик їй - вона ж раз у раз кидала погляди в бік тих красенів. Видно ж неозброєним оком, що вона хотіла когось із них захомутати. - Трейсі, принеси хлопцям меню - вони все ніяк не можуть нічого вибрати. А я поки візьму інші столики, домовилися? - запитую я дівчину, і посмішка одразу ж осяяла на її обличчі, ніби я щойно повідомила їй, що вона виграла лотерею.

- Звичайно! - Трейсі тут же хапає меню і мчить у бік тих красенів. Я мимоволі дивлюся туди, де до цього сиділа Кессі, і розумію, що дівчини вже немає. Недовго думаючи, йду до коридору, де дістаю з шафи своє пальто і телефон. Годинник на дисплеї показує, що мій час уже практично минув, тому я трохи прискорююся і йду в сусідній коридор, який виводить мене до чорного входу. Варто було мені опинитися на вулиці, як Кессі одразу схопила мене за руку і потягла за собою.

- Гей, почекай, куди ми так поспішаємо? - запитую я Кессі, але та лише бурмоче собі щось під ніс, що явно змахує на якісь лайки.

- Нам потрібно терміново йти звідси, Лані! Ті люди, що були в кафе, вони... Вони небезпечні. І їм потрібна ти. Я не можу допустити, щоб ти потрапила до них у лапи.

- Ті хлопці? Хто вони такі?

- Люди Барта. Найгірше те, що я впізнала тільки одного з них, двоє інших - гадки не маю, хто вони, але напевно теж працюють на нього.

- Хто такий Барт?

- Занадто багато запитань, коли часу в нас обмаль. Я обов'язково все розповім, ось тільки нам треба забратися якомога далі від кафе і... - Раптово Кессі загальмувала, і я простежила за поглядом дівчини. За кілька кроків від нас стояв той самий блондин, який був у кафе. Чорт забирай, як він опинився тут так швидко? 

- І куди це ви зібралися, красуні? - каже він, наближаючись до нас із кожним кроком, і тут Кессі виступає вперед, тим самим затуляючи мене собою. Ух ти, ось це вже було несподівано!

- Я не дозволю її забрати. Ні тобі, ні будь-кому ще! - Голос Кессі стає на тон вищим, що дивує, оскільки дівчина вочевидь має намір мене захистити за будь-яку ціну. Ось тільки я все ще не доганяю, з чого б їй це робити. Та й до того ж, хто ці хлопці? Мафія? Чи щось на кшталт того?

Однак наступної миті відбувається щось дуже дивне - він дістає щось із кишені, і потім здуває якийсь порошок зі своєї долоні. Гадки не маю, що відбувається, але Кессі одразу ж падає, немов підкошена, варто тільки білому диму дістатися до неї. А ось я, як і раніше, на ногах, і це дивно.

- Цікаво... - почувся голос позаду мене, але наступної миті я відчула сильний удар по голові.

"Що ж, принаймні, я хоча б не одна...", було останньою думкою в моїй голові, і потім я провалилася в темряву.