Глава 10.

Несподівана зустріч

Здавалося б, все. Наше життя стало спокійним, ми би могли жити на цій планеті досить довгий час не задумуючись на рахунок амекастів і будь яких загроз. Проте тут сталося те, чого ніхто навіть не міг очікувати…

Неочікувано з лісу з'явилося постаті двох людей… І навіть ми з Аоне так до кінця і не зрозуміли хто це поки не почули дитячий жалісливий плач:"Мамо, Тату ми завжди знали що ви живі. Ми завжди вірили в це."

Майже через секунду ми з Ао різко рванули до входу в табір. І діти яких ми там побачили виявилися ніким іншим, як Кріс і Кенні…

За годину їх батьки поїли, помилися, і вилікували свої рани за допомогою відвару з кортелії. Ми, все ж таки, вирішили розпитати їх, що з ними сталося. 

-Ми майже змогли розгадати таємницю походження амекастів, проте управління міжпланетної оборони схопило нас і викинуло сюди.

К-Тобто, виходить, у вашій лабораторії на Землі на даний момент є відповіді на всі загадки. Правильно?

-Ну якщо так поверхнево, то так.

-Але нашу лабораторію вони так і не знайшли , тому ми можемо спокійно заявити про те, що всі наші досліди і результати збереглись. Адже наші об'єкти вивчення були заховані в бункері під нашим будинком.

К- А ви знаєте хто саме вас відправив сюди?

-Ми не знаємо напевне, проте, це не були люди. Нас просто схопили, зав'язали очі і кинули в космоліт. Але в той момент ми почули людський голос і він був дуже схожий на голос…

Саме в цей момент пролунав вибух який так і не дозволив головним героям дізнатися ім'я злодія.

В цей момент всі хто були на базі почули різкий звук вибуху з шатра в якому сиділи батьки братів і Котаро з Аоне. Всі миттєво збіглися на місце вибуху проте там нікого крім батьків не було…

Я дякую всім хто прочитав ці 10 глав які були введенням до сюжету і зав'язкою довгої і, надіюсь, цікавої історії.