Глава 8.

К- і чому я раніше не додумався до цього? У людей же був щит навколо Землі. Цей щит не пропустить навіть місяць якщо той піде на Землю. У такій ситуації є два варіанти: перший - у амекастів є якісь технології завдяки яким вони пробили щит, а друге - хтось допоміг їм відключити його.

До щита має доступ тільки 1 організація і це міжпланетна оборона…

Через 5 хв.

К-Аооо (Аоне)

Прибігши в головну залу корабля Котаро сповнювали емоції. Його очі палали від жаги поділитися його догадкою. Аоне почувши голосний тупіт та важке дихання від пробіжки розвернулася, щоб побачити, що сталося. Угледівши Котаро з незвичним виразом лиця вона зразу зрозуміла що буде цікава розмова. Спершись на спинку крісла Аоне вже несамовито чекала розмови з Котаро

К-Є справа

А- Що сталося?

К- Я тут подумав, а що, якщо за всіма нападами амекастів стоять самі люди?

А- Стоп… Ти ж зараз жартуєш, так?

К- На жаль ні.

А- Ясно, пішли тоді зі мною.

*Ідуть в окрему кімнату

А- так а тепер розкажи будь ласка повністю, як ти таке взагалі дізнався.

К- *розказує все про Кріса і Кенні, про їх батьків і про їхні досліди*

К- тому в мене є підозри, що можливо вони дізналися щось таке про що не мали дізнатися.

К- Ао, почекай, будь ласка, тут, а я піду перепитаю малих про одну дуже цікаву річ…

А- А яку саме? -знервовано перепитала Ао

К- Спершу про те, чи було у їх домі місце куди їх не пускали. 

А- Слухай Котті. А можна я з тобою піду? - Зі схвильованим виглядом запитала вона.

К- Нуу… А чом би й ні?

-Ао була дуже радісна. Таке лице треба було бачити. Вона була рада що може чимось мені допомогти і це не дивно, адже на цьому кораблі їй майже немає з ким поговорити.

Коли ми прийшли до дітей вони вже знали приблизно про що піде розмова:

К- Привіт, слухайте малята а чому б нам не відійти в якесь менш людне місце?

*Ми ж в той час були в коридорі тому вирішили просто піти в кімнату Аоне *

Кр- так про що ви хотіли поговорити?

К- Ми хотіли запитати вас про те, чи було у вас дома місце куди батьки вас не пускали?

Ке- Нууу… Здається був підвал куди нас не пускали .

- Супер. Подумали ми з Аоне оскільки підвал мав менше шансів завалитися ніж наприклад кімната або горище. Можливо там ми знайдемо те що допоможе нам розкрити хто стоїть за всіма нападами і штурмами.

Сказати що ми з Ао були переповнені радістю і одночасно смутком це нічого не сказати . У нас накінець то з'являється надія на те, щоб врятуватися від напасті цих монстрів і чим довше ми над цим думаємо тим більше розуміємо всі складності такої операції…

В той час, як ми з Аоне мовчки сиділи і думали що робити малі між собою перешіптувалися про щось.

 і тут вони нас запитали :

Кр- Слухай Котаро

К- Що?

Кр- А Аоне, це ж твоя дівчина? - з зацікавленим обличчям запитала малеча

Ми з Аоне стали червоні як буряки тому, що нікому не говорили що ми зустрічаємося і про це здається ніхто навіть не здогадувався. А тут якась 8 річна дітвора розкрила нас майже зразу. Аоне стало ніяково, оскільки, як вже розповідається перед тим вона була досить закрита в собі і не знала, як реагувати в такій ситуації. 

Проте тут на кораблі оголосили, що обід уже готовий. І для неї це стало справжнім спасінням.

К- Ао ти біжи їсти а я тебе потім наздожену

*Аоне пішла їсти а я ще залишився з малими 

К- Так малі, не сперечаюсь, ми з Аоне зустрічаємося, але, будь ласка, не розказуйте про це нікому. Добре?

Діти зі зловісною усмішкою на лиці кивнули головою.