Емма сиділа за столом у кімнаті, перевіряючи пошту. Один лист привернув її увагу: тема виділялася серед інших.
Вона відкрила його і прочитала:
“Ваша стаття отримала найвищу оцінку на курсі. Ми хотіли б запросити вас на стажування в нашому великому офісі The Horizon Times у Астерфоллі після завершення навчання. Це чудова можливість для вашого розвитку.”
Емма відчула, як серце калатає від захоплення. Вона швидко відкрила чат із Кейденом і набрала повідомлення:
“Привіт! Я тільки що дізналася — моя стаття була кращою на курсі, і мені запропонували стажування в іншому місті після навчання! Я в захваті 😃”
Через кілька хвилин прийшла відповідь:
“Вау, це неймовірно! Вітаю тебе, Еммо! 😎 Я радий, що твоя праця визнана — ти заслужила це.”
Емма посміхнулася, відчуваючи, що її світ зараз ніби трохи ширший, а одночасно було приємно, що Кейден поділився її радістю. Вона відклала телефон і глибоко вдихнула — перед нею відкривалися нові можливості, а підтримка, навіть через просте повідомлення, робила цей момент ще теплішим.
Вечір...
Бар зустрів Емму та її подругу м’яким світлом, ароматом кави та нотками музики. Кейден виступав на сцені, цього разу у шкіряній куртці, яка підкреслювала його харизму. Його голос та рухи притягували увагу відвідувачів, але очі постійно знаходили Емму.
Під час перерви Кейдена ніде не було видно але це було зрозуміло , на публіці ніяких натяків на дівчину.
До столика підійшов хлопець, явно зацікавлений Еммою.
— Можна до вас приєднатися? — запитав він.
Кейден помітив це здалеку, його щось «задряпало» всередині. Коли хлопець нахилився ближче, щоб заговорити голосніше, Кейден не витримав і підійшов до столика:
— Залиш її у спокої, — сказав різко.
Вчасно втрутився Метт:
— Кейден, спокійно, — тихо промовив він, кладучи руку на плече. — Не роби сцену.
Кейден глибоко зітхнув, але всередині щось роздратовано бурчало.
Після виступу за лаштунки вийшла справжня напруга. Кейден і Метт почали сварку:
— Ти знову вчиш мене, як поводитися, — рикнув Кейден, стискаючи кулаки. — Я не хочу виглядати дурнем!
— А ти не думаєш про наслідки своїх дій? — відповів Метт, не менш різко. — Всі ці сцени можуть зіпсувати тобі репутацію!
— Я знаю, — сказав Кейден, голос трохи тихіший, але обличчя залишалося напруженим. — Просто не нав’язуй мені свої правила!
Сварка швидко стихла, але емоції залишилися на обличчях обох.
Після цього Кейден підійшов до Емми:
— Готова їхати? — запитав він, трохи зітхнувши.
— Так, — тихо відповіла вона.
У машині дорога була тиха. Місто вечірнє, світло ліхтарів відбивалося у мокрому асфальті. Емма намагалася порушити мовчання:
— Ти був правий щодо Метта. Він не тільки твій промоутер, а й друг.
Кейден кивнув, дивлячись на дорогу:
— Так… я іноді забуваю про це, коли злюсь.
— Бажаю тобі добра, — посміхнулася Емма.
Вони обмінялися легкою усмішкою. Вечір залишив по собі відчуття тепла: сварка з Меттом і ревнощі на барі відійшли на другий план, а між ними з Еммою утворилося нове взаєморозуміння.
⸻
Кейден сів у машину і набрав номер Метта. Телефон пролунало кілька разів, і нарешті Метт відповів.
— Кейден, що сталося? — почувся знайомий рельєфний голос.
— Послухай… вибач, — почав Кейден, трохи стиха. — Минуло… трохи емоцій за лаштунками. Мені треба було охолонути.
— Ладно, — відповів Метт, голос трохи м’якший. — Давай зустрінемося, вип’ємо пива і розберемося.
Вони сіли за столик у маленькому барі неподалік. Кейден замовив їх улюблене пиво, і протягом кількох хвилин вони мовчки пили, даючи напруженню розсіятися.
— Про Емму, — почав Кейден, поглядаючи у склянку, — я… не розумію, що відбувається. Я не хочу її образити, вона хороша, і я… — він замовк.
— Я бачу, — тихо промовив Метт. — Ти дійсно переживаєш. Ти її поважаєш, але водночас не знаєш, як поводитися.
— Саме так, — підтвердив Кейден. — Іноді здається, що я просто бовдур, а вона… вона заслуговує на краще.
Метт кивнув, трохи подумавши:
— Тоді подумай краще. Подумай, чи це тобі потрібно. Не поспішай, Кейден. Це не про імпульси, це про неї і про тебе.
Кейден зробив ковток пива, відчуваючи, як слова Метта проникають всередину. Йому хотілося бути чесним, не робити поспішних рішень і водночас не втратити шанс бути поруч із Еммою.
— Добре, — тихо промовив він. — Я подумаю.
Момент мовчання між ними був комфортним: два друзі, які розуміють одне одного, дозволяють один одному зробити крок назад і обміркувати важливе.