Розділ 1.Дорога на захід

   Сонце сідало за обрій, розфарбовуючи небо у відтінки меду й рожевого золота. Асфальтована дорога губилася серед кукурудзяних полів, а єдиний автобус, який віз Емму з коледжу додому, гуркотів так, наче от-от розсиплеться.

   Вона сиділа біля вікна, дивлячись на знайомі краєвиди — старі заправки, фермерські будинки з білими парканами, вітряки, що ліниво крутилися на вітрі. Це було містечко, де всі знали одне одного, де секрети довго не трималися, а новини поширювалися швидше, ніж ранкове радіо.

   Емма любила своє містечко, але водночас воно тиснуло на неї. Занадто тісне, занадто передбачуване. Їй було дев’ятнадцять, і світ здавався більшим, ніж цей район, де головні події — це ярмарок чи виступ місцевого кантрі-бенду в барі “Red Barn”.

   Вона мріяла про інше життя. Про великі міста, про справжню журналістику, про подорожі. Іноді уявляла, як пише статтю для глянцевого журналу, сидячи в кав’ярні десь у Нью-Йорку. Але поки що — навчання, стажування в маленькій газеті й вечори за стійкою в кав’ярні.

— Еммо, ти знову витаєш у хмарах? — з усмішкою запитала водійка автобуса, місіс Далтон, жінка років п’ятдесяти, яка знала її ще дівчинкою.

— Мабуть, так, — розсміялася дівчина, поправляючи рюкзак на плечі.

   Автобус зупинився біля її будинку — невеликого білого котеджу на околиці. З веранди махнула рукою мама, а в дворі носився молодший брат із м’ячем. Здавалося, нічого не змінюється. І все ж Емма відчувала: попереду на неї чекає щось нове.

   Вона ще не знала, що того ж вечора в “Red Barn” виступатиме один співак. Його ім’я гуділо в соцмережах, його пісні крутили на радіо, а його репутація гульвіси випереджала його самого.

   І саме ця зустріч переверне її життя.