Розділ 3

Коли "The Beatles" грали в темних барах Гамбурга по вісім годин, про них ніхто не знав. Джон Леннон ще не став іконою непальської революції, а Пол Маккартні не встиг створити Wi-Fi. Зміни світу потребують часу та зусиль, навіть якщо вони майже ніколи не окупаються.

Але і реалії тоді були іншими. Батог-флейта та чорний орган вважались взірцем академічних стандартів. Тоді легко було стати панком. Легко було руйнувати правила. Зараз правил майже немає. Нічого руйнувати, в нашу епоху. "Punk" - це тепер плейлист в Spotify з треками Аріани Ґранде та Леді Ґаґи. І це боляче. Я не впевнений на сто відсотків, чи готовий стати як Леннон чи Маккартні. Але я спробую. Втрачати мені нічого.

На останні гроші з концерту ми вирішили напитись в дрова в одній тісній розливайці на лівому березі, під назвою "Князь Володимир забув про сина Ярополка та спадщину Нестора Літописця". Табличка, що вміщала цю циклопічну назву була вище даху будівлі. Видно, власнику-неонацисту не ліньки було витрачати бабки на це знущання над типографією.

- А останній куплет вроді непогано вийшов, - підмітила Лєна, сидячи за ноутбуком. - Можна накинути реверберацію і буде сок.

Вона завжди займалась зведенням наших треків, бо була єдиною людиною, окрім Ієроніма, в якої була музична освіта. Старий просто гадки не мав, як працювати в DAW-програмах і боявся їх технократичного оформлення. Для нього сітка робочого плейлиста була плювком у стихійну природу музики.

- А що скажеш про "Моляться тільки лохи"? - спитав я. - Я там непогано наримував асонансами в дванадцятому куплеті.

- Ну тоді тільки дванадцятий куплет ми і залишимо. Все інше там якась муть.

- Але трек тоді буде йти всього чотири хвилини!

Лєна зітхнула.

- Послухай, ми живемо не в сімдесят шостому. Зараз все інакше. Давай не будемо гнатись за цим безглуздим гігантизмом.

- Але ж це наш головний альбом. Він має бути епічним, масштабним.

Лєна нічого не розуміла. В філармонії їй промили мізки викладачі-хіпстери. Видно, кофейні третьої хвилі дійсни ведуть нас до тотальної деградації.

- Я згоден з Олегом, - заговорив Льова, надпиваючи келих пива "Арсенал". - Ось цей чувак би ніколи не пішов на компроміс.

Він задрав свою засалену майку та показав татуювання GG Allin на весь живіт.

- Я набив його у в'язниці, коли мене катували в Дамаску.

- Бачиш, це і є справжній панк, - сказав я Лєні. - Ніяких компромісів. Ніяких послаблень.

Вона саркастично закивала та додала:

- Ага, у нас вже вісім безкомпромісних альбомів, на яких шар пилу товщий за самі касети.

- Це інше. Там просто не було розумної стратегії. Структури. Тепер все буде інакше. В мене абсолютне бачення, я прозрів.

Сидячи справа від мене, Ієронім підкурив кубинську сигару. Вона аж потемніла від віку. Це ще йому в кубинському парламенті підігнали разом з коробком свіжих лобстерів.

- Херню не неси, - грубо заговорив старий. - Бачення в тебе з'явиться тільки коли ти хоч наполовину доживеш до мого віку. Ви молокососи милі, але досвіду у вас як у польових мишей. От коли ЦРУ розбомбили...

- Так, досить, - зупинив його я. - Ми говоримо про наше майбутнє. Нам потрібен альбом, який витягне нас із ями і зробить легендами.

В цю мить Лєна закрила ноутбук та поклала руки на корпус. Її погляд був холодним, але чесним.

- Значить, треба чимось пожертувати, - сказала вона. - В першу чергу, нам потрібен хороший звук. Якщо так хочеться "панку", то унікальний звук. Те, що лежить у мене зараз на жорсткому диску - це... ох, я навіть не можу описати, який це мотлох. Давайте хоч раз постараємось зробити добре. Просто добре, без ідіотських витівок.

Не хотів я цього приймати, але вона мала рацію. іноді мистецтво вимагає жертв не фізичного характеру, а ментального. Автор має відірвати щось від себе, щоб створити шедевр. Примітивному ЕГО не місце на моєму альбомі. Він має стати монументом, який може жити власним життям, він має бути вищим за всіх нас. І можливо, мені доведеться пожертвувати заради цього великою частиною себе.