пісні нової епохи
кава
кава зі смаком сонячного проміння,
спійманого у ловець снів
або на стареньку плівку,
в антидронову сітку,
проникаючого у сітківку
ока
чи кінчики
пальців,
проводжаючого на вокзалі
тікаючих від фрустрації
і стагнації.
я вип'ю її з глибокої глиняної чашки,
розтискаючи мертву хватку,
посміхаючись неохайно,
дозволяючи невідомості
поглинути повністю
прийдешнє,
в коридорах вірогідностей
обираючи наосліп,
як справедливість,
не слухаючи передбачень,
анімуючи необачність
в статичному кадрі,
підспівуючи під бандуру
тріскотінням
ватри,
в павутинні
матриць
переплітаючи
всі світи
і дороги,
прощаючись з-за порогу.
допиваю каву,
що пахне сонцем і богом,
без перестороги
рушаю у нову путь,
пульт
керування реальністю
беручи в свої руки.
проміння
лоскоче бісер нервових клітин
після розлуки.
забираю ножиці в Мойри,
зникаючи в темному провулку
за перехрестям доль,
закидаючи на антресоль
чи полицю плацкарту
козирну карту
джокера в рукаві.
аби тільки не допустити щоб ми
стали кавовим макухом на дні
ретроспективи проміння,
спійманого в ловець снів.
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
