пісні нової епохи
37 днів
моя муза безвісти зникла
десь на першій лінії фронту
рівно 37 днів тому.
тепер в неї з кишківника тягнеться шнур
до небес,
чи пуповина,
як на картині
Далі
або Бретона,
Магрітта,
палає валторна,
позиція
та волосся
старої Лоліти,
яка переплутала
любов і панічну атаку,
залежна від адреналіну
та кофеїну,
шукає свою музу
у сновидіннях
(бо лиш там віднині
є один із тисячі
шанс
знову її зустріти
або вижити на нулі).
моя муза
не боялася в очі дивитися
оркам -
мертвим й живим,
приносила мені набої
і натхнення.
нині -
розтанула осіннім маревом,
пожовклим листям,
блідим обличчям
стертих клячкою
недобудованих міст,
недописаних
ескізів
невдоволених мармиз
пропитих дідів
на ярмарку у неділю
(я вже й забув, що існує таке поняття,
як дні
тижня)
чи запліснявілих стінах лікарень,
які стали моїм другим домом.
вбиваю лоботомією
собі в голову перевтому,
аби забути про те,
що колись була в мене муза,
а тепер -
покинутий на кораблі
з пробитим дном й незакритим шлюзом
(або гештальтом?)
тону
посеред моря асфальту
та бетонної байдужості.
моя муза
безвісти зникла
рівно 37 днів тому.
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
