пісні нової епохи
насненне
мій янгол-охоронець
гуляє руїнами Вовчанська
у довгому чорному плащі,
з драконячими крилами
й зовсім без німбу.
його очі - блакитно - сірі,
мов світанковий туман над річкою,
хмари серпневого дня
перед дощем,
ніжні крихкі самотні волошки
випалених полів;
в них захований мікровсесвіт,
стиснений між зубами,
затоптаний чоботами,
запльований випадковими перехожими,
що кричали
"на все воля божа"
і називали себе "рабами".
мій янгол-охоронець -
шаман законсервованої у формаліні ночі,
він ховає очі,
натягнувши на них балаклаву,
від усіх охочих
розірвати їх кігтями.
в нього під нігтями -
бруд окопу,
пальці вкриті шрамами від окропу
чи "святої води".
він каже мені:
"я туди не піду,
але й ти не йди".
я смиренно йому посміхаюся.
мій янгол-охоронець курить
ротманс,
крутить
романи з мавками
окупованих лісів.
він майже посивів за 20 років,
не зробивши ні кроку,
не вдихнувши ні разу отруйного кисню
глобалізації
стандартизації
мислення.
я хапаю його за плечі,
мене трусить в судомах холоду,
мій янгол спокійно терпить,
лиш киваючи "все буде добре".
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
