пісні нової епохи
відторгнення
сидиш за столом зі смертю,
граєте в шахи,
обпалюєш холодом
одним тільки поглядом.
я співаю в хорі небесних
сфер
за вашими спинами,
стороннім спостерігачем
безупинно
хапаючи час,
плескаючи в долоні
на кожен хід
раз на пів сотні
років.
ти кажеш:
"не заважай мені програвати",
а я наполегливо кидаюсь
на сталеві грати,
зриваю
голос,
збиваю
кісточки
пальців
об бетонну стіну.
кидаєш мене у ванну,
наповнену льодом
і шампанським,
а я ніяк не можу
охолонути й відпасти
з твоєї рани
твердою скоринкою,
залишаючись лиш порожньою діркою
від снаряду
чи міни.
боюся тебе втрачати,
молюся аби не згинув,
хапаюсь за тебе,
як за останню тонку соломинку
по вуха в болоті,
сподіваючись,
що вона не трісне
під тиском
тисячі атмосфер,
струмом на 5 мільйонів ампер,
захлинаючись лайном,
спльовуючи багно
через ліве плече.
ти робиш хід конем,
спокійно дивишся смерті в очі,
я плутаюсь під ногами
голодним котом,
що мявчить:
"не хочу!",
вибиваєш мене
вибуховою хвилею
за межі простору й часу,
а я продовжую
борсатися і кричати.
чи має сенс моя боротьба
з таким підтоном
відчаю,
бурдоном
спаплюжених лозунгів,
обмеженням у правах?
наказуєш мені зникнути,
раз за разом повторюючи:
"не давай мені сенсу,
не заважай мені програвати".
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
