пісні нової епохи
сам собі режисер
твій поїзд летить по тонкому льоду,
мій - у ретроспективу старої газети.
в останнім вагоні -
ліхтарні стовпи
мерехтливі
нагадують,
промайнувши,
свист касетного
боєприпасу.
танцюючи на трамвайних коліях
чи серед степів Донбасу
на мінах,
стук коліс пульсує
у скронях,
долонях,
судинах,
швидкоплинне літо
залишаючи
криком чайки,
шрамом на шиї,
прольотом
над гніздом
лелеки,
задушливою спекою,
сонними кониками за спиною
могутнього терикону,
поволі сповзаючи на пів тони
в холодні сутінки вересня.
в цьому кіно
кожен сам собі режисер.
на каруселі,
чортовому колесі,
американських гірках,
швидших за світло,
мене розкручує до нудоти.
гублю твій потяг
в розмазаних пейзажах за вікнами,
забуваючи насправді
хто я
і хто ти.
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
