пісні нової епохи
дофамінова яма
тиша пульсаром,
вибухом наднової
розповзається кобрами
по капілярах в долонях,
пульсує ходою трамвая
під лсд
у скронях.
тиша
і досі пахне тобою.
брудним простирадлом,
травою,
сосновими гілками,
відбоєм
повітряної тривоги
в пустій кімнаті,
не зачиненими вікнами
під час прильоту Х-22
по сусідній хаті.
а я все чекаю,
як Хатіко,
знову зливаючи біль в унітаз
і пусті слова,
не можу спати
ані під колисанку ембієнта
чи бедтріпа,
тікаю від тебе в марева,
але це безглузда халепа,
ахілесова
п'ята
мого неба,
космосу,
простору "між"
на перетині всесвітів.
мене розтинає
нечисть
щоб спалити на площі
на хресті
з дерев'яних флейт
або трамвайних колій.
до коли
по колу
мучитимеш мене?
"ніколи" -
кажу собі,
і сама лякаюсь
того, що чую,
бачу,
куди тікаю
від тебе
в своїй голові,
благаючи:
"напиши
хоча б слово".
але ти невблаганно мовчиш
у своєму мажоро-мінорі,
прислухаючись до приходів
120-ки в сусідній посадці,
поки я капілярами пальців
намагаюсь зловити образ
крихкий,
що осипається, тане
штукатуркою, димом, туманом,
піснями шаманів
або кобзарів,
патерами й живими
вулканами,
патернами
непочутого,
дофаміновою
ямою.
з минулої ночі
пройшло вже майже пів року.
але ти не порушив
священну тишу свою
бодай єдиним кроком
вперед.
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
