пісні нової епохи
небо
небо несе з 9го
поверху.
небо пахне лідокаїном
і свіжим
хлібом.
небо дихає
сором'язливо.
небо вкрили рум'янобокі
млинці
пихатих променів.
небо не гине -
лиш приймає звільнені душі.
небо не душить -
дурманить,
сушить
набряклі під грозою очі,
лоскоче
до нестями.
мені знову холодно.
небо приводить мене до тями,
заколисуючи зорями,
розчиняючи
у полотні своєї вічності
вибухи,
кулеметні черги,
заспані нісенітниці.
небо не співчуває,
не плаче,
не знає,
як можна інакше.
небо мовчить.
як і ти.
як і ті,
хто пішов поза хмари,
межі,
мережі.
небо в 4 ранку
посивіло під філігранним
напиленням зі свинцю,
забираючи мої роздуми
і розбіжності
з-під черепно-мозкової,
мостової
вулиці,
променаду
з піна коладою
з пінопласту
несумісності.
небу начхати
на всі тиради,
тиражі,
міражі,
вітражі.
небо несе з 9го
у вирій ранкових чар
мене,
шепочучи:
"все минає
і це
мине".
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
