пісні нової епохи

фільм на ім'я життя

я викладаю уламки щастя

мозаїкою,

битим склом.

так хочу його повернути,

перевернувши світ

догори дном...

я посміхаюсь крізь сльози і кров,

загрібаючи бруд доріг,

і продовжую пісню свою,

розсипаючи 

самотності лід

по стаканах:

собі й собі.

більше нікого.

мовчи.

про те як хуйово.

просто скажи "4.5.0"

і зроби глибокий вдих.

нема сенсу ридати за тими,

кого перевів 

Харон

на ту сторону річки 

Вовчої

чи Смородинки

в один бік.

 

рік.

три роки війна,

і рік я в ній.

очі замилив пісок,

вий підвалів і гній.

ми починали свій марш 

єдиним кроком,

а тепер я лишився 

над прірвою

покинутим богом,

що не може створити нічого.

 

море солоне,

море хвилюється раз,

і два, і три...

ти говорив, що будеш щасливим, попри все?

тепер повтори.

пальці з'їдає тремор,

свідомість - туман.

все, що було відомим -

просто пастка,

капкан

для змучених душ.

 

сонце сідає знову

за обрій подій.

караваном грядуть

образи минулих днів,

скручують у баранку

запалений розум,

руки за спину.

потік деструктивних думок

задихається щохвилини

у власному карнавалі

тіней

забутих предків.

як би не було гірко -

мусиш іти.

 

просто натисни кнопку і відзвітуй :"4.5.0".

я викладаю з уламків минулого

новий бестселер кіно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше