пісні нової епохи
вогняний птах
очі, вкриті імлою, льодом,
мутним туманом,
внутрішній звір в агонії
проривається крізь пелену
обману,
холоду,
болю,
він кричить до нестями,
зриваючи зв'язки у фа-мінорі,
не знаючи,
де світанок
за морем горя.
і я вдивляюсь в його зіниці -
вузькі й пусті.
він щось собі бурмоче,
а я прошу "відпусти,
тільки не грай зі мною
своїм вогнем,
не лікуй об мене рани",
а він мені "твій тотем -
пустоголовий муляж
без сенсу та милості",
лиш у термінології
його полегле нутро
на півтони
але
помилилося.
дощ
змиває усе -
сльози, кров, образи.
я підставлю йому чоло
під набат небуття.
дощ
очистить тіло,
омиє душу.
ми не хочемо йти
туди -
в невідомість,
та я скажу собі,
що мушу,
а ти?
а ти
в пориві танцю,
танго зі Смертю,
продовжиш посміхатися
до божевілля вперто.
читатимеш й далі Ремарка,
не бачачи сенсу.
на фоні - важкий фонк
й "Карнавал" Сен-Санса.
ми всі проходимо
через хмари гаваху
аби воскресати.
щоби феніксом з попелу
посеред спустошених міст
і безглуздих співзвуч маячні.
тільки в кінці
цього всього бенкету
посеред чуми
залишилися ми одні.
і блудні вогні.
Відредаговано: 13.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
