пісні нової епохи

янголи

янголи 

падають з неба

прямо на голову,

збиті градами, РСЗВ і піонами.

небо стогне, гуде, 

обпалює очі,

кидаючи штори

з пилу і щебеню.

 

я розглядаю обличчя -

мертві й живі,

запитую в бога-Творця:

"де кінець цього божевілля?",

а він посміхається мовчки і втомлено:

"потерпи",

поки мене на гребені

ударної хвилі 

заносить в оглушливий дзвін

сухої трави.

 

вони обіцяли:

"ніхто не загине" -

брехали.

вони говорили, 

що ми боягузи -

напевно були праві...

задихаючись у судомах

червоного диму,

ми хапаємося за останню 

очеретину

надії,

потопаючи у війні...

 

але я продовжую лагідно

торкатися нервом оголеним

рідних прожилок лісів

і загиблих міст,

все ще наївно вірячи

у те, що ми будем врятовані,

і янголи більше не падатимуть,

а повільно спускатимуться до землі

під величну токатту Баха,

дивлячись в очі,

в яких більше немає болю

і страху.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше