сонце зійдè
над самотніми цеглинами,
що пилом
спадають додолу.
туман на повіках
багряного сну
розпадеться в ранковім промінні
поволі.
побите каміння,
стерті з мапи міста
відродяться паростками
з-поміж снігу пробиваючись
де-не-де.
сонце зійдè.
його погляд зустріне нас там,
де не будем чекати,
ясні очі розколють ґрати,
що роками тримали нас в рабстві
війни,
звільняючи наші сни.
сонце зійдè.
я знаю напевно,
не маючи дати,
не відаючи достеменно,
чи вдасться мені це застати,
лише оголена впевненість -
рано чи пізно
сонце зійдè.
Відредаговано: 23.12.2024