пісні нової епохи
невідома радіочастота
мовчання крапає в прірву
морськими мозаїками Ганкевича.
стрій марширує покірно
під знамениту кантату Людкевича.
мої очі вдивляються у безодню,
а вона у мене.
безтурботне літо
безробітного
солдата
закінчилось із першими заморозками на склі...
скільки днів до весни?
чи настане вона, священна,
на цій землі?
нескінченний
вихор питань -
невгамовний рій.
а всередині -
пустота,
ювелірно оправлена в біль.
я заграю на дримбі холодним вином,
прописавши короткий звіт
у старий блокнот:
"кращі роки життя?"
може ліпше б піти в небуття?
зникнути, стерти себе із архівів,
або й далі
йти напролом
в невідомому галузь неонової перспективи,
де один розрив
обриває пам'ять
усього роду,
незважаючи на протести народу?
може скласти руки
й впустити морок у себе?
або й далі
горіти
єдиною зорею
в темному небі...
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
