пісні нової епохи
поталь
їдкою отрутою чорне золото по моїх судинах.
ми закриваємо очі і вікна в пустих квартирах.
окремо, пуантилізмом розірваних струн,
і гротескною ходою масивних трун -
кровопролитна битва у серці світів.
перебиті артерії всіх доріг
сходяться у перспективі
його молитв,
не почутих бездушним богом повісток
минулих років,
що в спіралях подій загубили
фракцію астральних планів,
тонких,
мов поталь
на старій іконі,
що наближає вік свій до скону -
ars longa - vita brevis -
кричали вони із площ,
але de facto -
усе проходить,
і це пройде,
як колись білосніжний "грибний" дощ,
розбитий на спектр дрібним промінням
холодного сонця.
покоління гір поклонилося
і знялося -
з обліку і з землі.
вони шепотіли мені -
не йди, пожалій себе, збережи!
але в голові моїй камінь,
загорнутий у хутро,
що відмовляється
прислухатися до мудрих,
і вириває з коренем
нервову систему,
залишаючи лиш глибокі пробоїни
у радарах й антенах,
заливаючи у мої судини
отруйне чорне золото...
а я, схиливши голову,
чекаю на вихід
із замкнутого кола,
допоки не розколотого...
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
