пісні нової епохи
криза
моє море
горя,
моя хвора залежність.
я не можу тебе відпустити на волю,
як було би належно.
вмираю в твоїх руках -
холодних й прокурених.
страх виколов очі мої,
попри спротив й обурення -
йому все одно.
нуль процентів емпатії,
спотворене прийняття.
у кривому дзеркалі твоєї агонії -
моє каяття.
просто запитай себе-
хто я -
кат чи хтонічне буття,
сповнене фрустрації
і забуття?
я - пустота,
дзвін у вухах перед сном.
замерзлий горобчик
у кучугурах
під твоїм вікном.
я не знаю, куди мені йти,
до кого бігти...
моє серце знекровлене
більше не здатне любити(?).
можеш взяти ніж,
нарізати його, як торт,
на порції-
най не будуть збережені
золотого перетину пропорції.
кажуть, паралельні прямі не сходяться,
забуваючи про горизонт перспектив.
хто яскраво палав, той згорів,
не лишивши сліду.
я стану морською піною,
розчинившись в ранковій каві.
на згарищі відбудується
щось нове, незбагненне, цікаве...
бурулькою по макітрі,
що зірвалась з карнизу,
мене накриває
потужними вибуховими хвилями
криза.
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
