сховайся.
натягни маску, скажи, що все добре.
накрий нальотом цензури
темні гострі кути.
закрий табличкою з вигаданим іменем
тінь позору
аби не потонути у божевільному
потоці вини.
можеш битися о стіну бетонну
скільки завгодно
руйнуючи лиш себе.
та чи є в цьому сенс?...
я знов мовчу,
у панічних потоках
безмістовної маячні
намагаючись заховати біль.
до логічного декадансу
підходить останній мотив -
обривається, ще не почавшись.
ми не повинні терпіти,
захлинаючись у нещасті.
на помилках
невимовно хуйово навчатися,
але треба.
сходи до неба
розходяться
з релігійною суттю
концепцій.
на мозок через силу
натягуючи подобу контрацепції
від правди.
та приходить час
розривати контракти,
навіть підписані кров'ю.
чи поставиш душу свою,
заключивши парі,
хто перший згорить до тла
у тому,
що колись називалось любов'ю?
Відредаговано: 11.12.2024