пісні нової епохи
тиша
я знов не пишу.
знов знесилено падаю
в прірву обірваних снів.
пошматована плівка
поріже коліна
галактиками брехні.
пропаганда заклеїлала рот ізострічкою,
очі залила бетоном,
а ми залишаємося
все на тому ж невтомному тоні
оркестрової педалі.
що далі?
слухняному рабу
в нагороду кинуть кістку
його ж товариша,
який був
за складом хімічним
суджень
інакше запаяним;
і замизгане чоло
не підніметься
у волошкову блакить,
бо його свобода
давно вже продана
на аукціоні
за безцінь
й розібрана,
наче лего-конструктор,-
вмить.
під ковдрою диму цигарок,
наче в туманному Альбіоні,
загорнувшись в музику Альбіноні,
мов у кокон,
ми читаємо сотні рядків газет-
без мети, без цілі, без мапи,
спостерігаючи, як вриваються цинічно
в псевдореальність
творіння Лавкрафта.
я знову мовчу,
коли треба кричати,
й здіймаю галас
у тиші ягнят -
agnus dei syndrom,
ми як зашугані курчата
у квочки під крилом,
тільки немає кому
обійняти
наші блудні змучені душі.
недосказаний поет
загубив себе.
вони лиш під епітафією розписалися:
"так будет лучше"
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
